Ян Тьоніссен

Ян Тьоніссен (повне ім’я — Герардус Йоганнес Тьоніссен) народився 15 квітня 1898 року в Гаазі, Нідерланди[citation:4]. Він походив із заможної родини — його батько був успішним антикваром[citation:6]. Тьоніссен з ранніх років захоплювався кіно, знімав домашнє відео та мріяв про кар’єру в кінематографі[citation:6][citation:8]. Він помер 24 грудня 1975 року у віці 77 років[citation:1][citation:2].

Ян Тьоніссен відомий як нідерландський кінорежисер, сценарист та монтажер. Він дебютував у кіно на початку 1930-х років з авангардними короткометражками «Pierement» (1931) та «Sjabbos» (1932)[citation:1][citation:2]. На замовлення він зняв перший офіційний нідерландський звуковий фільм — «Вільгельм Оранський» (Willem van Oranje, 1934)[citation:1][citation:4]. Однак стрічка провалилася в прокаті, після чого Тьоніссен залишив режисуру та працював монтажером на кількох нідерландських фільмах[citation:1][citation:2]. Під час Другої світової війни він приєднався до Націонал-соціалістичного руху Антона Мюссерта (NSB), став головою «Фільмгільдії» та очолив кінодепартамент NSB і СС[citation:1][citation:5]. За цей період він створював нацистські пропагандистські фільми, за що отримав прізвисько «нідерландська Лені Ріфеншталь»[citation:5][citation:7]. Через співпрацю з нацистами після війни Тьоніссену заборонили працювати в кіно та засудили до кількох років тюремного ув’язнення[citation:1][citation:2].

Інформація про професійні нагороди Яна Тьоніссена у відкритих джерелах відсутня. Його спадщина як колабораціоніста нацистського режиму значною мірою затьмарила будь-які професійні досягнення. У 2024 році вийшов документальний фільм «The Propagandist» режисера Люка Баувана, присвячений життю та кар’єрі Тьоніссена[citation:5][citation:6].

Ян Тьоніссен народився в заможній родині — його батько був успішним торговцем антикваріатом[citation:6]. У нього були син та пасинок, які, як і батько, підтримували нацистський режим. Обоє загинули, воюючи у складі Ваффен-СС на Східному фронті[citation:6]. У післявоєнних інтерв’ю Тьоніссен описував свої переживання та втрату сина з холодною відстороненістю, ніби спостерігаючи за життям збоку[citation:6]. Він не виявляв каяття за свої дії та роль, яку зіграв у підтримці нацистського режиму[citation:6].

На сьогодні постать Яна Тьоніссена викликає інтерес насамперед у контексті історичних досліджень пропаганди та колабораціонізму. Його архів містить величезну кількість матеріалів, зокрема домашнє відео на 16 мм та 35 мм плівці, кадри зустрічей з Гіммлером та іншими високопосадовцями нацистської Німеччини, а також пропагандистські стрічки[citation:6]. Ці матеріали лягли в основу документального фільму «The Propagandist» (2024), який досліджує питання: що змусило Тьоніссена стати частиною нацистського режиму[citation:5][citation:7]. Фільм, створений режисером Люком Бауваном, використовує семигодинне інтерв’ю з Тьоніссеном, записане істориком Рольфом Схурсмом у середині 1960-х років[citation:6]. Робота Тьоніссена вважається частиною «початкової історії нідерландського кінематографа», яку свідомо намагалися забути через компрометуючі зв’язки митця з нацистами[citation:6].