Іван Уфімцев

Іван Васильович Уфімцев народився 15 січня 1928 року в Свердловську (нині Єкатеринбург), Росія. Він виріс у промисловому місті Уралу, де з дитинства цікавився театром та кіно. У 1948 році закінчив Свердловську школу кіноактора, а в 1955-му — режисерський факультет ГІТІСу (Державний інститут театрального мистецтва) в Москві. З 1963 року повністю присвятив себе анімації на студії «Союзмультфільм», де став одним з провідних майстрів лялькової анімації. Він поєднував акторську гру з режисурою, озвучкою та створенням мультфільмів, помер 31 серпня 2010 року в Москві на 83-му році життя від інсульту.

Іван Уфімцев — режисер-мультиплікатор та актор, який зняв близько 40 анімаційних фільмів, переважно лялькових. Він найбільш відомий серією мультфільмів за казками Григорія Остера: «38 папуг» (1976), «Як лікували носорога» (1974), «Заряд для хвоста» (1974), «Привіт мавпочко» (1976), «Грандіозне полювання» (1980) та інші, з героями Мавпою, Слоненям, Удавом і Папугою. Серед інших популярних робіт — «Лошарик» (1971), «Обережно, щука!» (1968), «Годинник з зозулею» (1973), «Їжачок плюс Черепаха» (1984), «Три жабенятка» (1987–1990). Як актор знімався в ігровому кіно, зокрема в «Влюблен по собственному желанию» (1982), серіалі «Тайны дворцовых переворотов» та інших. Його стиль — гумористичний, повчальний, з акцентом на дружбу та взаємодопомогу, мультфільми стали класикою радянської та пострадянської анімації.

Іван Уфімцев — заслужений діяч мистецтв РРФСР (1991), народний артист Росії (2004). Він отримав численні нагороди за внесок в анімаційне кіно, включаючи відзнаки на всесоюзних та міжнародних фестивалях анімації. Його роботи високо оцінені за майстерність лялькової анімації, гумор та педагогічний ефект, мультфільми неодноразово входили до списків найкращих радянських анімаційних творів. Загалом має державні та професійні визнання за багаторічну творчу діяльність на «Союзмультфільмі».

Детальна інформація про родину Івана Уфімцева публічно обмежена — він рідко говорив про особисте життя в інтерв’ю, зосереджуючись на творчості. Відомо, що він був одружений, мав дітей, але імена, дати народження чи професії родичів не розголошувалися широко. Його дружина та діти підтримували його роботу, іноді допомагаючи в анімаційних проєктах, але конкретних подробиць немає в відкритих джерелах. Після смерті в 2010 році родина зберігала приватність, не публікуючи багато матеріалів. Уфімцев жив у Москві, де й похований, його спадщина — в анімації, а не в сімейних історіях.

Іван Уфімцев помер 31 серпня 2010 року в Москві, тому станом на 2026 рік він вже понад 15 років не є активним. Його мультфільми продовжують транслюватися на телебаченні, YouTube, дитячих платформах та в збірках «Союзмультфільму», залишаючись популярними серед кількох поколінь глядачів у пострадянському просторі. Серія «38 папуг» — одна з найулюбленіших дитячих класик, часто цитується в мемах, освітніх програмах та ностальгічних матеріалах. У 2020-х роках студія «Союзмультфільм» перевидає його роботи в ремастерізованому вигляді, додає до стримінгових сервісів. Його ім’я згадується в статтях про історію радянської анімації, лялькової техніки та співпрацю з Григорієм Остером. Нових проєктів немає, але спадщина живе через перегляди та культурну пам’ять.