Іван Шаран

Іван Миронович Шаран народився 20 січня 1995 року в Бориславі, Львівська область, Україна. З дитинства ріс у творчій атмосфері, хоча батьки не були пов’язані з мистецтвом, і рано проявив інтерес до театру, беручи участь у шкільних виставах. У 2017 році з відзнакою закінчив акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (курс Олега Шаварського). Одразу після випуску почав професійну кар’єру в театрі, що стало фундаментом для його подальшого успіху.

Іван Шаран — український актор театру, кіно та телебачення, який здобув визнання завдяки харизматичним ролям у класичних виставах та сучасних фільмах. Свою театральну кар’єру розпочав у 2017 році в Київському академічному театрі «Золоті ворота», де дебютував роллю Йосипа Сталіна у виставі «Сьогодні вечері не буде». З 2018 року — провідний актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, де зіграв у понад 20 постановках, включаючи Труфальдіно в «Слузі двох панів» (реж. Давид Петросян) та Юнія Брута в «Коріолані». У кіно прорив стався з роллю Богдана у комедії «Шляхетні волоцюги» (2019), яка принесла йому популярність серед глядачів. Серед знакових фільмів — драма «Памфір» (2022) з роллю Віктора, «Спіймати Кайдаша» (2020), «Простір» (2021) та «Конотопська відьма» (2024). Шаран також співпрацює з Центром Сучасного Мистецтва «ДАХ» та брав участь у фестивалях, як «Корона Карпат» (2018). Його стиль гри поєднує емоційну глибину з гумором, роблячи персонажів незабутніми.

Номінація на III медійну театральну премію «Дзеркало сцени — 2018» за роль Йосипа Сталіна у виставі «Сьогодні вечері не буде» (кращі роботи молодих акторів). Номінація на IV театральну премію «Дзеркало сцени» у номінації «Акторська харизма». Номінація на премію «Київська пектораль» (2019) за найкраще виконання чоловічої ролі другого плану — Юній Брут у виставі «Коріолан». Титул «Найкращий театральний актор 2024» за роль Труфальдіно у виставі «Слуга двох панів» (премія OBOZ.UA). Визнання від української театральної спільноти за внесок у розвиток сучасного репертуару.

Мати Івана Шарана — економіст, працює в банку, а батько веде власну невелику справу; вони завжди підтримували сина в його творчих прагненнях, хоча самі не пов’язані з акторством. Родина походить з Борислава, де Іван провів дитинство, і донині залишається для нього головною опорою, особливо під час воєнних викликів. Про братів чи сестер публічної інформації немає — Шаран тримає сімейні деталі в приватності. Станом на грудень 2025 року актор не одружений і не має дітей, але активно розвиває романтичні стосунки з актрисою Мар’яною Вінтоняк з Івано-Франківського драмтеатру, з якою разом уже рік. Вони познайомилися кілька років тому, коли Мар’яна була заручена з іншим, але нині їхній зв’язок міцніє, і Шаран планує познайомити її з батьками. У інтерв’ю він зізнавався, що мріє про сім’ю, але не поспішає, фокусуючись на кар’єрі. Загалом, родинні цінності для Шарана — на першому місці, і він часто згадує, як батьківська підтримка допомогла йому в навчанні та перших кроках у професії.

Станом на грудень 2025 року Іван Шаран продовжує активно грати в Національному театрі імені Івана Франка, де нещодавно завершився успішний сезон з ролями в «Марії Стюарт» (Хтось, реж. Іван Уривський) та «Слузі двох панів» (Труфальдіно), за останню з яких отримав визнання як найкращий актор 2024-го. У кіно актор завершив зйомки в польській драмі «CAPO» (реж. Роберт Квілман), де виконав головну роль Максима — українського легіонера, що потрапляє в рабські умови на будівництві; прем’єра очікується на міжнародних фестивалях у 2026 році, а для підготовки Шаран відвідував тюрми та гуртожитки мігрантів. Серед поточних проектів — участь у новій постановці «Макбет» (реж. Іван Уривський), де він грає Банко, прем’єра якої запланована на весну 2026-го в Театрі Франка. Шаран також озвучує персонажів у дубляжах, зокрема в «Грі в кальмара: Сезон 2» (Netflix, 2024), і готується до ролі в українському серіалі про воєнні історії, зйомки якого стартували в листопаді 2025-го. З початком повномасштабної війни актор залишився в Україні, волонтерить для ЗСУ та просуває українське мистецтво за кордоном, зокрема на фестивалях у Польщі та Великобританії. У соцмережах (Instagram @ivan.sharan, понад 50 тис. підписників) ділиться закулісними фото, мотиваційними постами та роздумами про акторство в часи кризи. Серед майбутніх планів — колаборація з міжнародними режисерами для копродукцій та написання власного сценарію про львівську молодь. У інтерв’ю 2025-го Шаран наголошував: «Театр — це мій якір, а кіно — крила для польотів». Загалом, рік став для нього періодом творчого зростання з акцентом на ролі, що відображають українську ідентичність та стійкість.