Іван Іванов-Вано

Іван Петрович Іванов-Вано (справжнє прізвище — Іванов, псевдонім Вано додав пізніше) народився 8 лютого 1900 року в селі Могутнє, нині Липецька область, Росія. Він виріс у селянській родині та з дитинства цікавився малюванням і театром. У 1918 році вступив до Вищих художньо-технічних майстерень (ВХУТЕМАС) у Москві, де навчався на живописному факультеті. З 1923 року почав працювати в анімації як художник-постановник, а згодом став одним із засновників радянської школи мультиплікаційного кіно. Іванов-Вано помер 25 березня 1987 року в Москві у віці 87 років.

Іван Іванов-Вано — видатний радянський режисер-аніматор, художник, сценарист і педагог, один із засновників і класиків радянської мультиплікації. Він поставив понад 30 мультфільмів, серед яких класичні стрічки: «Сказка о царе Дурандае» (1934), «Конёк-Горбунок» (1947–1975, два варіанти), «Снежная королева» (1957), «12 месяцев» (1956), «Приключения Буратино» (1959), «Летучий корабль» (1979), «Времена года» (1965) та інші. Його роботи поєднують народні казки, фольклор і високий художній рівень, часто з глибоким гумором і соціальним підтекстом. Іванов-Вано також викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії (ВГИК), де виховав кілька поколінь аніматорів, і написав книги про мистецтво анімації. Він вважається одним із найбільших майстрів радянського мультфільму поряд з Юрієм Норштейном, Романом Качановим та Львом Атамановим.

Іван Іванов-Вано — Народний артист СРСР (1985), лауреат Сталінської премії другого ступеня (1950, за «Конёк-Горбунок»). Він отримав численні нагороди на міжнародних кінофестивалях: призи в Венеції, Каннах, Лейпцигу, Аннесі та інших. Його фільми «Снежная королева» та «Конёк-Горбунок» неодноразово відзначалися як найкращі анімаційні роботи на всесоюзних і зарубіжних фестивалях. Іванов-Вано має ордени Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани» та інші державні нагороди СРСР. Після смерті його внесок у світову анімацію був відзначений посмертними ретроспективами та спеціальними виданнями.

Інформація про особисте та сімейне життя Івана Іванова-Вано є обмеженою та не надто публічною. Він був одружений, але ім’я дружини та деталі шлюбу рідко згадуються в джерелах. У нього були діти, зокрема дочка, яка пов’язана з мистецтвом, але подробиці про нащадків не розголошуються широко. Іванов-Вано походив із селянської родини, його батько був селянином, а мати — домогосподаркою. Він вів відносно закрите особисте життя, присвячуючи більшу частину часу творчості, викладанню та анімації. Родина проживала в Москві, і після його смерті спадщина зберігалася через архіви та учнів. Деталі сімейного життя залишаються поза увагою більшості біографій.

Іван Іванов-Вано помер 25 березня 1987 року в Москві у віці 87 років. Його фільми продовжують залишатися класикою радянської та світової анімації, регулярно транслюються на телебаченні, виходять у ремастерах і доступні на стрімінгових платформах. У 2020-х роках його роботи, зокрема «Конёк-Горбунок» та «Снежная королева», неодноразово включалися до ретроспектив на фестивалях анімації (Аннесі, Берлінале, Московський міжнародний фестиваль). У 2025 році до 125-річчя від дня народження вийшли спеціальні видання DVD/Blu-ray та документальні фільми про його життя та творчість. Його учні та послідовники продовжують працювати в анімації, а книги Іванова-Вано про мистецтво мультиплікації використовуються у ВДІКу та інших кіношколах. Спадщина режисера жива через його фільми, які вивчають як еталон казкової анімації з глибоким національним колоритом.