Іван Гаврилюк

Іван Ярославович Гаврилюк народився 15 жовтня 1948 року в селі Йосипівка Буського району Львівської області, Україна. Він виріс у простій родині: батько Ярослав Михайлович був службовцем, мати Лідія Тимофіївна — домогосподаркою. З дитинства цікавився театром, у 18 років вступив до Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого, де познайомився з Іваном Миколайчуком, який став його близьким другом. Після закінчення інституту розпочав кар’єру в кіно.

Іван Гаврилюк — видатний український актор кіно, театру, режисер і сценарист, один із символів українського поетичного кіно 1970–1980-х років. Дебютував у фільмі «Анничка» (1968), проривом стала роль у «Захар Беркут» (1971). Найвідоміші ролі: у фільмах «Вавилон XX» (1979), «Кармелюк» (1986, Устим Кармелюк), «Данило — князь Галицький» (1987), «Легенда про княгиню Ольгу» (1983), «На вагу золота» (1983), «Небилиці про Івана» (1980-ті). Знявся в понад 50 фільмах, часто грав сильних, мужніх героїв — історичних постатей та гуцулів. Був актором кіностудії ім. Довженка, працював режисером і сценаристом, президентом фестивалю «Бригантина». Його називають секс-символом українського кіно тієї епохи.

Народний артист України (1992, перший в незалежній Україні). Заслужений артист УРСР (1977). Орден «За заслуги» III ступеня (відмовився від нього в 2018 році). Член Національної спілки кінематографістів України (з 1972). Володар призів кінофестивалів, включаючи Гран-прі в Парижі за фільм. Його внесок у українське кіно визнаний класичним, фільми входять до золотого фонду.

Батько — Ярослав Михайлович Гаврилюк (1916–2003, службовець), мати — Лідія Тимофіївна Гаврилюк (пенсіонерка). Дружина — Мирослава Леонтіївна Резніченко (нар. 1948, актриса та педагог). Шлюб триває понад 50 років, актор називає її своєю «Королівною». Син — Сергій Гаврилюк (нар. 1968, актор). Іван Гаврилюк — відданий сім’янин, відновив батьківський дім у рідному селі, де проводить багато часу з родиною. Патріотичні погляди та міцна сім’я — основа його життя.

Станом на грудень 2025 року Іван Гаврилюк (77 років) живе переважно в рідному селі Йосипівка на Львівщині, відновивши батьківський дім, та у Львові. Він рідко знімається в кіно з початку 2000-х (останні ролі — у серіалах на початку століття), відмовляючись від низькопробних проектів. Актор активно висловлює патріотичні погляди, підтримує українську мову та культуру, критикує русифікацію. У 2025 році згадується в статтях як жива легенда українського кіно, з ювілейними матеріалами про його внесок. Гаврилюк зберігає активну позицію, вірить у відродження національного кінематографа, проводить час з сім’єю та насолоджується спокійним життям на батьківщині.