Ів Робер

Ів Робер народився 19 червня 1920 року в місті Сомюр, Франція. Свою юність він провів у департаменті Мен і Луара, де захопився театром і мистецтвом. Переїхавши до Парижа, він почав кар’єру як актор кабаре та театральний виконавець. Він пішов із життя 10 травня 2002 року, залишивши по собі величезну кінематографічну спадщину.

Він став справжнім майстром французької комедії, здобувши світову славу завдяки режисурі фільму «Високий блондин у чорному черевику» з П’єром Рішаром у головній ролі. Окрім комедій, Робер зняв чудові екранізації дитячих спогадів Марселя Паньйоля — «Слава мого батька» та «Замок моєї матері». Як актор він з’явився у десятках стрічок, демонструючи природну харизму та почуття гумору. Також він був успішним продюсером, допомагаючи розвивати таланти багатьох колег.

Його режисерський талант був відзначений престижною премією Луї Деллюка за фільм «Війна гудзиків» у 1962 році. На Берлінському кінофестивалі він отримав «Срібного ведмедя» за найкращу режисуру фільму «Пригоди Александра». У 1970-х роках його роботи неодноразово номінувалися на премію «Сезар» та «Золотий глобус» у категорії найкращих іноземних фільмів. Його внесок у французьку культуру вважається класикою європейського кіно.

Протягом багатьох років Ів Робер був у шлюбі з видатною французькою актрисою Даніель Делорм, з якою вони також заснували спільну продюсерську компанію «La Guéville». У них був спільний творчий і життєвий шлях, що тривав понад сорок років. Від попереднього шлюбу з Розіною Дерожан у режисера було двоє дітей — син Ів-Робер та донька Анн. Його родина була тісно пов’язана зі світом мистецтва та кінематографа. Він завжди цінував приватність, але його стосунки з Даніель вважалися одними з найміцніших у французькому кіносередовищі.

На сьогодні Ів Робер визнаний одним із найважливіших постатей французького кіно другої половини XX століття. Його фільми регулярно транслюються на телебаченні та входять до золотого фонду світової комедії. Творча спадщина режисера продовжує жити через численні ретроспективи, що проходять у Франції та за її межами. Хоча нових проектів після його смерті у 2002 році не з’являється, його вплив відчутний у роботах сучасних комедіографів. Продюсерська компанія, яку він створив, залишила помітний слід в історії кіновиробництва.