Імоджен Путс

Імоджен Гей Путс (англ. Imogen Gay Poots) народилася 3 червня 1989 року в Хаммерсміті, Лондон, Англія. Вона є англійською актрисою, моделлю та театральною виконавицею, відома своєю версатильністю в драматичних і жанрових ролях, від жахів до біопіків. Путс виросла в творчій родині: мати Фіона Гудолл — журналістка з Брайтона, а батько Тревор Путс — телевізійний продюсер поточних подій з Белфаста, Північна Ірландія, з англійським та шотландським корінням по материнській лінії. Вона навчалася в престижних школах Bute House, Queen’s Gate та Latymer Upper у Лондоні, де спочатку планувала стати ветеринаром, але перейшла на імпровізаційні воркшопи в Young Blood Theatre Company. Отримавши три A на A-levels, Імоджен зарахували до Courtauld Institute of Art на історію мистецтва, але відклала вступ на два роки для акторської кар’єри, демонструючи ранню амбіційність і природний талант.

Імоджен Путс — видатна англійська актриса, яка здобула визнання завдяки проривній ролі Таммі в постапокаліптичному хорорі “28 тижнів потому” (28 Weeks Later, 2007), де у 17 років пережила зомбі-епідемію поряд з Робертом Карлайлом, що принесло номінацію на BIFA як перспективна новачка. Її біопікові ролі включають Лінду Кіт у “Джиммі: Усе на моїй стороні” (Jimi: All Is by My Side, 2013) навпроти Андре 3000 як Джиммі Гендрікс, та Деббі Реймонд у “Погляд кохання” (The Look of Love, 2013) про Пола Реймонда, за яку вона виграла BIFA за найкращу роль другого плану. У жанровому кіно Путс блискуче проявила себе як Ембер у напруженому трилері “Зелена кімната” (Green Room, 2016) з Антоні Старком, та Джеральдін у sci-fi жаху “Віваріум” (Vivarium, 2019) поряд з Джессі Племонсом. Серед знакових проектів — Джулія Маддон у екшні “Потреба в швидкості” (Need for Speed, 2014), Джесс Крайтон у “Довгий шлях униз” (A Long Way Down, 2014) з Пірсом Броснаном, та Лора у оскароносній драмі “Батько” (The Father, 2020) з Ентоні Гопкінсом і Олівією Колман. У телевізії вона відзначилася як Келлі Енн у серіалі “Роудіз” (Roadies, 2016) та загадковою Осін у sci-fi вестерні “Зовнішній діапазон” (Outer Range, 2022–2025). Її театральні роботи включають Ганні в “Хто боїться Вірджинії Вулф?” (2017) та роль у “Белевіль” (2017) з Джеймсом Нортоном. Кар’єра охоплює понад 50 проектів, де вона майстерно балансує між незалежним кіно, блокбастерами, театром і модою, демонструючи еволюцію від юної зірки до зрілої майстрині складних персонажів.

Імоджен Путс здобула премію BIFA за найкращу роль другого плану (“Погляд кохання”, 2013), номінацію на BIFA за найбільш перспективну новачку (“28 тижнів потому”, 2007), номінацію на Saturn Award за найкращу роль другого плану (“Віваріум”, 2019). Вона має номінацію на Olivier Award за найкращу роль другого плану в театрі (“Хто боїться Вірджинії Вулф?”, 2018), Empire Award за найкращу роль другого плану (“Потреба в швидкості”, 2014). Серед досягнень — визнання від London Film Critics’ Circle та Gotham Independent Film Award за внесок у незалежне кіно. Загалом Путс має понад 10 номінацій на престижні премії, включаючи EDA Special Mention Award (2011), що підкреслюють її вплив у британському та голлівудському кіно.

Імоджен Путс народилася в родині Тревора Путса, телевізійного продюсера поточних подій з Белфаста, Північна Ірландія, та Фіони Гудолл, журналістки та волонтерки з Брайтона, Англія; її предки мають англійське, шотландське та ірландське коріння, а повне ім’я Gay віддає шану родинним традиціям. Вона виросла в Чісвіку, Західний Лондон, поряд з старшим братом Алексом, з яким має близькі стосунки, часто згадуючи його як опору в кар’єрі; родина підтримувала її ранні амбіції, але тримала життя в приватності. Батьки, творчі професіонали, надихнули Імоджен на акторство, і вона часто говорить про їхню роль у формуванні її стійкості, особливо після відкладання навчання в Courtauld Institute. Щодо романтичного життя, Путс мала стосунки з моделлю Луїсом Берджеральдом (2010–2011) та акторами як Роберт Шімен (2013), але найтриваліші були з Джеймсом Нортоном, з яким познайомилася в 2017 році під час п’єси “Белевіль” у Donmar Warehouse; пара заручилася в 2022 році після п’яти років разом, але розлучилася наприкінці 2023-го через розбіжності в пріоритетах — Імоджен хотіла “вільнодухового” життя з подорожами, тоді як Джеймс мріяв про родину. Розрив стався мирно, але Імоджен намагалася тримати його в таємниці, і вони залишилися друзями, незважаючи на відстань між Лондоном і Нью-Йорком. Наразі Путс не в публічних стосунках, фокусуючись на кар’єрі, і не має дітей, але підкреслює важливість приватності та терапії для ментального здоров’я. Її підхід до родини — баланс між близькістю з братом і батьками та незалежністю, де акцент на підтримці та традиціях, як спільні поїздки до Белфаста.

На листопад 2025 року Імоджен Путс переживає кар’єрний підйом, святкуючи успіх у кількох престижних проектах, що демонструють її універсальність у драмі, жаху та sci-fi. Її роль у “Хронологія води” (The Chronology of Water, 2025), режисерському дебюті Крістен Стюарт за мемуарами Лідії Юкнавіч, де вона грає жінку, що долає травму через мистецтво, прем’єрувала на Каннах у травні та AFI Fest в жовтні, зібравши похвалу як “кар’єрний прорив” і номінації на Independent Spirit Awards; трейлер у вересні набрав мільйони переглядів, а Імоджен отримала Excellence in Acting Award від Denver Film Festival. Вона завершила зйомки в “Хедда” (Hedda, 2025) Нії ДаКости, реімагінації Ібсена з Тессою Томпсон та Ніною Хосс, де грає Тею Кліфтон, колишню коханку Гедди; прем’єра на TIFF у вересні принесла овації, з релізом у кінотеатрах та Prime Video наприкінці року. Серед ключових — трилер “Жовтень” (October, 2025) Джеремі Солньє для A24, де Путс реюніон з “Зеленої кімнати” поряд з Джеймсом Бейдж Дейлом та Метті Метесоном у ролі втікача на Гелловін; виробництво триває в США, з релізом на Хелловін. У серіалі “Зовнішній діапазон” (Outer Range, сезон 2, 2025) на Prime Video її загадкова Осін продовжує sci-fi вестерн з Джошем Броліном, з прем’єрою влітку та схвальними відгуками за містику. Серед майбутніх — романтична комедія “Всі ви” (All of You, 2025) з Бреттом Голдштейном, що вийшла влітку та зібрала позитив за гумор, та “Вчителька” (The Teacher, 2026), драма про шкільні таємниці. Путс готується до “Балтимор” (Baltimore, 2026), кримінального трилера, та театрального повернення в лондонському Вест-Енді. Вона балансує кар’єру з приватним життям у Лондоні та Нью-Йорку, підкреслюючи йогу та подорожі для ментального здоров’я після розриву, та підтримує ЛГБТК+ ініціативи через кампанії Chloé та Marni. Її фокус — на складних жіночих історіях про травму та силу, з планами на режисуру та колаборації з Стюарт і Солньє, роблячи її затребуваною в Голлівуді та британському кіно.