Ігор Шамо

Ігор Наумович Шамо народився 21 лютого 1925 року в Києві в єврейській родині [citation:1][citation:5]. Він закінчив музичну десятирічку імені Лисенка, а після війни — Київську консерваторію в класі Бориса Лятошинського [citation:1][citation:4]. Під час Другої світової війни служив фельдшером у Радянській армії [citation:1][citation:4]. Помер композитор 17 серпня 1982 року в Києві після важкої онкологічної хвороби [citation:5][citation:8].

Ігор Шамо відомий передусім як автор музики неофіційного гімну Києва — пісні «Як тебе не любити, Києве мій!» (також відомої як «Києве мій») [citation:1][citation:5][citation:8]. Він створив три симфонії, кантати, концерти, камерні твори, а також музику до понад 40 кінофільмів і 40 театральних вистав [citation:4][citation:7]. Серед його найвідоміших кіноробіт — стрічки «Максимка» (1953), «Лісова пісня» (1961), «Як гартувалась сталь» (1973) та багато інших [citation:2][citation:7]. Композитор написав понад 300 пісень на слова Дмитра Луценка, Андрія Малишка, Тараса Шевченка та інших поетів [citation:4][citation:6]. Його стиль вирізняється ліризмом і щирістю, а його твори стали класикою української музики XX століття [citation:6].

Ігор Шамо був удостоєний звання Народного артиста Української РСР у 1975 році [citation:3][citation:5]. 1976 року він став лауреатом Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка [citation:3][citation:5]. Композитора також нагороджено орденом «Знак Пошани» та медалями за участь у Другій світовій війні [citation:5][citation:7]. Він є Почесним громадянином Києва [citation:5].

Ігор Шамо народився в сім’ї Наума Михайловича Шамо, помічника лікаря, та Марії Ісаївни Шамо, домогосподині [citation:5]. Він був одружений з Людмилою Петрівною Большаковою, з якою познайомився після війни в Австрії та одружився в грудні 1945 року [citation:3][citation:8]. Дружина повністю присвятила себе родині та творчості чоловіка, стала його особистим секретарем [citation:8]. У подружжя було двоє дітей: син Юрій, який також став композитором, і донька Тамара [citation:3][citation:5]. Юрій проживав у Німеччині та помер у 2015 році, а Тамара нині займається збереженням і популяризацією творчої спадщини батька [citation:3][citation:5]. Онука композитора, Ірина Бородянська, є оперною співачкою в Німеччині [citation:3].

Ігор Шамо помер у 1982 році, тому не має сучасних або майбутніх проєктів [citation:1][citation:8]. Його музична спадщина продовжує жити: пісня «Києве мій» досі є неофіційним гімном столиці України та виконується на різноманітних заходах [citation:1][citation:8]. Його твори регулярно звучать на концертах в Україні та за кордоном. Донька композитора Тамара Шамо, яка нині проживає в Німеччині, мріє відкрити в Києві будинок-музей свого батька [citation:8]. Фільми за участю музики Шамо періодично демонструються на українському телебаченні. Спадщина Ігоря Шамо залишається важливою частиною української музичної культури XX століття.