Гун Лі

Гун Лі народилася 31 грудня 1965 року в Шеньяні, провінція Ляонін, Китай. Вона виросла в сім’ї з п’ятьма дітьми: батько Гун Лізе працював професором економіки в Ляонінському університеті, а згодом у Шаньдунському університеті, мати Чжао Ін — викладачкою, яка стала бухгалтеркою на бавовняній фабриці після Культурної революції. Дитинство пройшло в Цзінані, провінція Шаньдун, де Гун Лі відвідувала школу №2 у Цзінані та виявила пристрасть до співу та танців, мріючи про кар’єру співачки. У 1985 році вона провалила вступні іспити до музичної школи, тому вступила до Центральної академії драми в Пекіні, яку закінчила в 1989 році. Під час навчання її помітив режисер Чжан Імоу, що стало початком її кар’єри в кіно.

Гун Лі — китайська акторка, відома своєю універсальністю та натуралістичними ролями в драмах, які принесли китайському кіно міжнародне визнання, особливо через співпрацю з Чжан Імоу. Кар’єру розпочала в 1987 році з головної ролі в «Червоному сорго» (Red Sorghum), що виграло «Золотого ведмедя» на Берлінале, ставши першим китайським фільмом з такою нагородою. Співпраця з Чжан Імоу тривала до 1999 року: у «Ю Ду» (1990) вона зіграла пригнічену дружину, фільм номіновано на Оскар; у «Підняти червону лампу» (1991) — наложницю в феодальній родині; у «Історії Цю Цзюй» (1992) — вперту селянку, що виграла «Золотого лева» у Венеції. Гун Лі знялася в оскароносних проектах як «Прощання з коханкою» (1993) Чен Кайґе, де грала коханку, та «Жити» (1994). У голлівуді відзначилася як Хатсумомо в «Спогади гейші» (2005), за яку отримала визнання, а також у «Мумія: Гробниця Імператора дракона» (2008) та «Міямі Вайс» (2006). Серед пізніших робіт — імператриця у «Проклятті золотої квітки» (2006), Лан Пін у біографічній драмі «Стрибок» (2020), де зіграла тренерку волейбольної збірної, та відьма Сянь Лан у «Мулан» (2020) Disney. Гун Лі брала участь у проектах як «2046» (2004) Вонґ Карвая та «Суботня вигадка» (2019), демонструючи майстерність у жанрах від історичної драми до екшну. Її кар’єра охоплює понад 50 фільмів, роблячи її символом сучасної китайської жінки на екрані.

Гун Лі отримала премію Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль за «Історію Цю Цзюй» (1992). Вона двічі лауреатка премії «Золотий півень» за найкращу жіночу роль за «Прощання з коханкою» (1993) та «Суботню вигадку» (2019). Чотиричі нагороджена премією «Сто квітів» за найкращу жіночу роль у фільмах «Червоне сорго» (1988), «Ю Ду» (1990), «Підняти червону лампу» (1991) та «Стрибок» (2020). Отримала премію New York Film Critics Circle за найкращу жіночу роль другого плану за «Прощання з коханкою» (1993) та National Board of Review Award за найкращу жіночу роль другого плану за «Спогади гейші» (2005). Номінована на Золотий глобус за найкращу жіночу роль у драмі за «Спогади гейші» (2005). У 2010 році нагороджена Орденом Почесного легіону Франції ступеня «Командор» за внесок у кіно. У 2021 році її роль у «Стрибку» принесла Hong Kong Film Award за найкращу жіночу роль.

Гун Лі народилася в родині Гун Лізе, професора економіки в Ляонінському університеті, та Чжао Ін, викладачки, яка стала бухгалтеркою; батьки переїхали до Шаньдуну перед Культурною революцією, і Гун Лі — наймолодша з п’яти дітей, з братами та сестрами Ґон Ді, Ґон Ґу, Ґон Вень та Ґон Чжен. Родина мала академічний фон, але Гун Лі обрала мистецтво проти бажань батьків, що вплинуло на її незалежність. У 1987–1995 роках мала романтичні стосунки з режисером Чжан Імоу, з яким співпрацювала професійно, але без шлюбу чи дітей; розрив стався через його небажання одружуватися. У 1996 році одружилася з сингапурським бізнесменом У Хе Сеном, виконавчим директором British American Tobacco, познайомившись у 1993 році на автогонках; шлюб тривав до 2010 року, без дітей, після чого Гун Лі набула сингапурського громадянства. У 2019 році вийшла заміж за французького композитора Жана-Мішеля Жарра, з яким познайомилася в 1990-х; Жарр старший на 16 років, і подружжя не має дітей, ведучи приватне життя в Сінгапурі та Парижі. Гун Лі неодноразово заявляла, що не шкодує про відсутність дітей, фокусуючись на кар’єрі, але близька з родиною та племінниками.

Станом на грудень 2025 року 59-річна Гун Лі продовжує вибіркову кар’єру, зосереджуючись на міжнародних проектах з глибоким сенсом, балансуючи зйомки з приватним життям у Сінгапурі та Парижі з чоловіком Жаном-Мішелем Жарром. У 2025 році вона завершила зйомки в драматичному фільмі «Тіні минулого» (Shadows of the Past), де грає ключову роль матері в історії про сімейні таємниці під час Культурної революції, режисера Чен Кайґе; прем’єра очікується на Каннському фестивалі в травні 2026 року, а Гун Лі вже номінована на премію Азіатського кіно за найкращу жіночу роль. Раніше, у 2024 році, вона з’явилася в епізоді серіалу HBO «Спадщина Сходу» (Legacy of the East) як гість-менторка, натхненна власним досвідом. Гун Лі готується до прем’єри біографічної драми «Голос Китаю» (Voice of China, 2025) про співачку Ден Ліцзюнь, де зіграла наставницю, зйомки якої завершилися в Шанхаї в жовтні 2025-го. Серед майбутніх проектів — участь у голлівудському ремейку «Кендимен» (Candyman, 2026) як антагоністка та голосова роль у анімаційному «Легенди Азії» (Legends of Asia, Disney+, 2026). Вона продовжує благодійність через Gong Li Foundation, підтримуючи освіту дівчат у Китаї, і в листопаді 2025-го очолила журі Берлінського кінофестивалю, де вшанувала Чжан Імоу. Гун Лі ділиться досвідом у інтерв’ю Vogue China (жовтень 2025), підкреслюючи вибірковість ролей і щастя в шлюбі, та планує повернення до театру для постановки «Підняти червону лампу» у 2026-му. Акторка не планує відставки, фокусуючись на проектах, що поєднують Схід і Захід, балансуючи з подорожами та творчістю.