Грета Скаккі

Ґрета Скаккі (італ. Greta Scacchi) народилася 18 лютого 1960 року в Мілані, Італія, в родині італійського художника Луки Скаккі та англійської танцівниці та антикварки Памели Ріснер. Коли їй було 4 роки, родина переїхала до Лондона, а згодом до Австралії (Перту). Ґрета виросла переважно в Австралії, відвідувала Голлівудську старшу школу в Перті та Університет Західної Австралії, але кинула навчання, щоб стати акторкою. Вона має подвійне громадянство — італійське та австралійське.

Ґрета Скаккі — італійсько-австралійська акторка театру, кіно та телебачення, відома ролями в артхаусному та голлівудському кіно 1980–1990-х років. Вона прославилася ролями в фільмах “Біле лихо” (1983), “Жар пристрасті” (Heat and Dust, 1983), “Кокаїн” (The Coca-Cola Kid, 1985), “Президіо” (Presumed Innocent, 1990) з Гаррісоном Фордом, “Гравець” (The Player, 1992) Роберта Альтмана та “Емма” (1996). Серед інших помітних робіт — “Розпад” (Shattered, 1991), “Поїздка до Індії” (мінісеріал), “Распутін” (1996, “Еммі”), “Тихий американець” (The Quiet American, 2002). У пізні роки знімалася в серіалах “Війна і мир” (2016), “Теранова” (2021) та фільмах “The Royal Nanny” (2022), “Merchant Ivory” (2024). Скаккі активно грає в театрі (Лондон, Сідней) та підтримує незалежне кіно.

Ґрета Скаккі отримала премію “Еммі” як найкраща акторка другого плану в мінісеріалі за роль цариці Олександри в “Распутін” (1996). Номінована на “Золотий глобус” за ту ж роль. Лауреатка Australian Film Institute Award за “Emma” (1996). Номінації на BAFTA за “Жар пристрасті” (1984) та інші премії. У 2024 році її внесок у кіно відзначили на фестивалях, зокрема за документальний фільм “Merchant Ivory”. Загалом має понад 10 номінацій і кілька перемог у міжнародних преміях.

Ґрета Скаккі ніколи не була офіційно одружена, але мала довготривалі стосунки. З 1983 по 1989 рік жила з новозеландським музикантом Тімом Фінном, від якого в 1990 році народила доньку Лейлу (тепер Лейла Фінн Паладіні, дизайнерка). З 1990-х до початку 2000-х була у стосунках зі своїм двоюрідним братом (за італійською лінією) — актором і продюсером Карло Манто (Carlo Mantegazza), від якого в 1998 році народила сина Маттео Манто. Родина живе переважно в Англії та Італії. Батьки Ґрети розлучилися, коли вона була підліткою; батько Лукі Скаккі помер у 2012 році. Скаккі часто говорить про материнство як про найважливішу частину життя та підтримує близькі стосунки з дітьми та онуками.

Станом на початок 2026 року Ґрета Скаккі продовжує акторську кар’єру, хоча й вибірково, фокусуючись на якісних проектах. У 2024 році знялася в документальному фільмі “Merchant Ivory” про легендарну продюсерську пару, а також у британських серіалах і театральних постановках. Вона активно займається екологічною діяльністю — є амбасадоркою організацій з захисту океанів і клімату, зокрема Surfrider Foundation Europe. Скаккі живе переважно в Сассексі (Англія), насолоджується часом з дітьми Лейлою та Маттео та онуками. У 2025 році брала участь у фестивалях, де показували її класичні фільми, та давала інтерв’ю про кар’єру. Майбутні проекти включають можливі ролі в незалежному кіно та театрі. У 66 років вона залишається елегантною іконою кіно 1980–1990-х, зберігаючи приватне життя та гуманістичні цінності.