Говард Гоукс

Говард Вінчестер Гоукс народився 30 травня 1896 року в Гошені, штат Індіана, США, в заможній родині промисловців. Сім’я мала корені в паперовій промисловості, і незабаром переїхала до Каліфорнії, де Говард провів дитинство в Пасадені. Він навчався в Корнелльському університеті за спеціальністю машинобудування, але з ранніх років цікавився авіацією та автомобільними гонками, що пізніше вплинуло на його фільми.

Говард Гоукс — легендарний американський кінорежисер, продюсер і сценарист класичної голлівудської ери, один з найуніверсальніших майстрів кіно. Він працював у всіх жанрах: від гангстерських драм («Обличчя зі шрамом», 1932) та скрюбол-комедій («Виховання крихітки», 1938; «Його дівчина П’ятниця», 1940) до нуару («Глибокий сон», 1946), вестернів («Ріо Браво», 1959; «Червона річка», 1948) та пригод («Мати і не мати», 1944; «Джентльмени віддають перевагу блондинкам», 1953). Гоукс відкрив Лорен Беколл, співпрацював з Гемфрі Богартом, Джоном Вейном, Кері Грантом та Мерілін Монро. Його стиль — динамічні діалоги, сильні персонажі та теми чоловічої дружби й незалежних жінок — вплинув на режисерів від Скортезе до Тарантіно.

Говард Гоукс отримав лише одну номінацію на «Оскар» за найкращу режисуру за фільм «Сержант Йорк» (1941), але програв Джону Форду. У 1974 році (за три роки до смерті) йому вручили Почесний «Оскар» за внесок у кінематограф як «майстра американського кіно». Він має зірку на Голлівудській алеї слави (1708 Vine Street) та численні визнання від критиків, включаючи вплив на теорію авторського кіно від французької Нової хвилі.

Батько — Френк Вінчестер Гоукс (1865–1950), заможний промисловець у паперовій галузі. Мати — Гелен Говард (1872–1952), донька індустріаліста. Говард був старшим з п’яти дітей; мав братів Кеннета (режисер, загинув у авіакатастрофі 1930) та Вільяма, а також сестер. Гоукс був одружений тричі: з 1928 по 1940 — з акторкою Атол Шірер (сестра Норми Шірер), з якою мав двох дітей; з 1941 по 1949 — зі Слім Кіт (модель та дизайнерка), донька Кітті Гоукс; з 1953 по 1960 — з акторкою Ді Гартфорд. Дітей загалом троє (деталі про нащадків приватні). Родина мала значний вплив на його кар’єру, але Гоукс уникав публічності в особистому житті.

Говард Гоукс помер 26 грудня 1977 року в Палм-Спрінгс, Каліфорнія, у віці 81 року від ускладнень після падіння (артеріосклероз та інсульт). Його останній фільм «Ріо Лобо» (1970) став завершенням кар’єри. Спадщина Гоукса живе в класичному Голлівуді: його фільми регулярно перевипускають, вивчають у кіношколах та цитують сучасні режисери. У 2020-2025 роках інтерес до його робіт відновився завдяки стрімінговим платформам, ретроспективам та книгам про класику кіно. Гоукс вважається одним з найвпливовіших режисерів XX століття, чиї теми професійної компетентності, гумору та гендерних ролей залишаються актуальними.