Елен Венсан

Елен Венсан (справжнє ім’я Жослін-Елен Нен) народилася 9 вересня 1943 року у Франції [citation:2][citation:3]. Вона є французькою актрисою театру та кіно, а також режисеркою. Акторську кар’єру розпочала в театрі під керівництвом відомих режисерів, зокрема Патріса Шеро та Бернара Собеля [citation:4][citation:10]. У кіно дебютувала 1969 року у фільмі режисера Рене Альйо «Камізари» [citation:2][citation:8].

Елен Венсан — французька актриса, найбільш відома роллю Маріель Лекенуа в культовій комедії Етьєна Шатільє «Життя — це довга спокійна річка» (1988) [citation:2][citation:8]. Ця роль принесла їй премію «Сезар» як найкращій акторці другого плану 1989 року [citation:2][citation:10]. Вона також знімалася у фільмах «Я не цілуюсь» (1991, номінація на «Сезар»), «Три кольори: Синій» (1993), «Берні» (1996), «Кілька годин навесні» (2012, номінація на «Сезар») та «Samba» (2014) [citation:2][citation:5]. Актриса має насичену театральну кар’єру як виконавиця та режисерка — вона ставила п’єси Ібсена, Шекспіра та Стрындберга [citation:3][citation:4]. Серед новітніх робіт — головна роль у фільмі Франсуа Озона «Коли настане осінь» (2024) та стрічка «On ira» (2025) [citation:1][citation:8].

1989 року Елен Венсан отримала премію «Сезар» як найкраща акторка другого плану за роль Маріель Лекенуа у фільмі «Життя — це довга спокійна річка» [citation:2][citation:8]. Вона також була номінована на «Сезар» у тій самій категорії 1992 року за фільм «Я не цілуюсь» та як найкраща акторка 2013 року за стрічку «Кілька годин навесні» [citation:2].

Елен Венсан одружена з відомим французьким театральним режисером Жаном-П’єром Венсаном [citation:4][citation:10]. Її друге ім’я, Елен, є також другим ім’ям її чоловіка [citation:4]. Актриса довгий час співпрацювала з ним у театрі, де він був одним із режисерів вистав за її участю, зокрема «En r’venant d’l’expo» (1974) [citation:9]. Інформація про дітей акторки відсутня у відкритих джерелах.

Елен Венсан продовжує активну кар’єру в кіно. У 2024 році вийшов фільм Франсуа Озона «Коли настане осінь» (Quand vient l’automne), де вона виконала головну роль Мішель, бабусі, чиє мирне життя в бургундському селі руйнується через непорозуміння з дочкою [citation:1][citation:5]. Стрічка отримала позитивні відгуки критиків [citation:7]. У 2025 році акторка з’явилася у фільмі «On ira» [citation:8]. Вона залишається однією з найшанованіших французьких акторок характерного плану [citation:10].