Герберт Росс

Herbert Ross (повне ім’я — Герберт Девід Росс) народився 13 травня 1927 року в Брукліні, Нью-Йорк, США. Він був сином Луїса Честера Росса, поштового службовця, та Марти Грандфаст. У дев’ять років втратив матір. Зростав переважно в Маямі. Кар’єра розпочалася в 1940-х як танцівник і актор, а згодом він став хореографом на Бродвеї. У 1960-х перейшов до режисури, спочатку на сцені, а потім у кіно. Його досвід у хореографії сильно вплинув на фільми з елементами танцю та музичних номерів.

Herbert Ross — американський хореограф, режисер і продюсер, який працював у театрі та кіно. Він поставив численні успішні фільми, серед яких «Прощавай, містере Чіпс» (1969), «Сова і кицька» (1970), «Зіграй це знову, Сем» (1972) Вуді Аллена, «Сонячні хлопці» (1975), «Смішна леді» (1975), «Прощавай, дівчино» (1977), «Каліфорнійський люкс» (1978), «Пенні з неба» (1981), «Footloose» (1984) та «Сталеві магнолії» (1989). Його найособистіший фільм «Поворотний момент» (1977) з Ширлі Маклейн і Анн Бенкрофт отримав 11 номінацій на «Оскар». Ross майстерно поєднував драму, комедію та танець.

Herbert Ross отримав Golden Globe Award за найкращу режисуру за фільм «The Turning Point» (1977). Фільм також приніс йому номінацію на Academy Award за найкращу режисуру та найкращий фільм (як продюсер). Його роботи загалом отримали 44 номінації на «Оскар». На Бродвеї він був відомим хореографом, хоча основні театральні нагороди стосувалися його ранньої кар’єри.

Herbert Ross народився в родині Луїса Честера Росса та Марти Грандфаст. У 1959 році одружився з прима-балериною Норою Кей, яка стала його музою та партнеркою у багатьох проєктах. Шлюб тривав до її смерті від раку в 1987 році. У 1988 році він одружився з Лі Радзивілл, сестрою Жаклін Кеннеді Онассіс. Цей шлюб завершився розлученням у 2001 році незадовго до смерті Росса. Дітей у нього не було. Родина завжди була пов’язана з світом мистецтва та балету.

Herbert Ross помер 9 жовтня 2001 року у віці 74 років у Нью-Йорку від серцевої недостатності. На момент смерті він уже кілька років не знімав нові фільми через погіршення здоров’я. Його останні значущі роботи — «Сталеві магнолії» (1989) та «My Blue Heaven» (1990). Спадщина Росса живе в класичних фільмах 1970–1980-х років, які поєднують емоційну глибину з яскравими музичними та хореографічними номерами. Він залишається однією з ключових постатей, хто переніс балет і хореографію на великий екран.