Гельмут Берґер

Гельмут Бергер (справжнє ім’я Гельмут Штайнберґер) народився 29 травня 1944 року в Бад-Ішлі, Австрія. Він походив із родини готельєрів — батьки Франц і Гедвіґ Штайнберґер володіли готелем. Батько повернувся з полону лише коли синові було три роки. У підлітковому віці Гельмут втік із дому, працював офіціантом у Швейцарії та Лондоні, навчався акторської майстерності. У 1964 році переїхав до Риму, де почав зніматися як статист, а згодом був помічений режисером Лукіно Вісконті.

Гельмут Бергер став одним із найяскравіших зірок європейського кіно 1960–1970-х років завдяки співпраці з Лукіно Вісконті. Найвідоміші ролі — у фільмах «Прокляті» (1969), «Людвіг» (1973, роль короля Людвіга II Баварського), «Розмова навесні» (1974). Він також знімався у «Саді Фінці-Контіні», «Хрещений батько 3», «Залізний хрест». Бергер часто втілював нарцисичних, сексуально амбівалентних персонажів і був відомий своєю винятковою зовнішністю та скандальним способом життя.

Гельмут Бергер отримав премію David di Donatello за найкращу чоловічу роль у фільмі «Людвіг» (1973). Номінація на «Золотий глобус» за роль у «Проклятих» (1970). У 2007 році — спеціальний Teddy Award на Берлінському кінофестивалі за життєві досягнення. У 2010 році — дві премії Prix Lumière та «Золотий ключ» міста Ліона.

Гельмут Бергер народився в родині готельєрів. Був у тривалих стосунках з режисером Лукіно Вісконті (1964–1976). У 1994 році одружився з італійською моделлю та письменницею Франческою Ґвідато, шлюб розпався близько 2010 року (жили окремо). Дітей не мав. Тривалий час жив у Римі, а в 2000-х повернувся до Зальцбурга, щоб доглядати за матір’ю (померла 2009 року). Був відкрито бісексуальним.

Гельмут Бергер помер 18 травня 2023 року у віці 78 років у Зальцбурзі, Австрія. Його акторська кар’єра завершилася близько 2019 року. Останні роки він жив усамітнено, іноді з’являючись на публічних заходах. Після смерті його згадують як одну з ікон європейського кіно 20 століття, особливо за роботи з Лукіно Вісконті. Нових проєктів немає.