Гелен Келлер

Гелен Адамс Келлер (англ. Helen Adams Keller) народилася 27 червня 1880 року в Тускумбії, штат Алабама, США. У 19 місяців вона захворіла на гостру хворобу (ймовірно, менінгіт або скарлатину), що призвела до повної втрати зору та слуху. До цього вона була нормальною дитиною, яка вже починала говорити. Після хвороби Гелен стала дикою та неконтрольованою, не могла спілкуватися з оточенням. У 1887 році в її життя увійшла 20-річна вчителька Енн Салліван, яка стала її наставницею на все життя. Гелен Келлер померла 1 червня 1968 року в Істоні, Коннектикут, у віці 87 років.

Гелен Келлер — американська письменниця, політична активістка, лекторка та перша глухосліпа людина, яка здобула ступінь бакалавра мистецтв. Вона стала символом подолання інвалідності завдяки книзі «Історія мого життя» (The Story of My Life, 1903), яка стала світовим бестселером. Гелен активно боролася за права жінок, права робітників, права людей з інвалідністю, проти війни та за соціалізм. Вона була співзасновницею Американського фонду для сліпих (American Foundation for the Blind), подорожувала світом з лекціями, зустрічалася з президентами, королями та відомими діячами. Серед її досягнень — перша глухосліпа людина, яка навчилася говорити та читати за допомогою тактильної азбуки Брайля. Вона написала 14 книг та сотні статей.

Президентська медаль Свободи (1964) від президента Ліндона Джонсона. Орден Британської імперії (1932). Нагорода від Фонду Лео Толстого (1931). Почесні ступені від кількох університетів, включаючи Гарвард, Колумбійський університет та Темпльський університет. Включена до Зали слави жінок (National Women’s Hall of Fame, 1973, посмертно). Медаль за заслуги перед нацією від Конгресу США. Її ім’ям названо численні школи, центри для людей з інвалідністю та премії. Вона була першою жінкою, яка з’явилася на обкладинці журналу Time (1937).

Гелен Келлер народилася в родині Артура Г. Келлера (капітана армії Конфедерації, редактора газети) та Кейт Адамс Келлер. У неї був молодший брат Філіп Брукс Келлер та сестра Мілдред Келлер. Гелен ніколи не була заміжня і не мала дітей. Її найближчою людиною все життя була вчителька та компаньйонка Енн Салліван (Анні), яка померла в 1936 році. Після смерті Анні її замінила Поллі Томсон, яка стала секретарем і компаньйонкою Гелен до своєї смерті в 1960 році. Після цього компаньйонкою стала Віні МакГрат. Гелен жила з компаньйонками в будинку в Істоні, Коннектикут. Вона підтримувала близькі стосунки з сестрою Мілдред та її родиною.

Гелен Келлер померла 1 червня 1968 року у віці 87 років від серцевого нападу. На 2026 рік минуло 58 років з дня її смерті. Її спадщина продовжує жити: книги перевидаються, фільм «The Miracle Worker» (1962) залишається класикою, її ім’ям названо центри, школи та організації для людей з інвалідністю по всьому світу. У 2020-х роках її життя вивчається в контексті фемінізму, соціалізму та прав людей з інвалідністю. Документальні фільми та біографії виходять регулярно. Її архіви зберігаються в Американському фонді для сліпих та бібліотеках. Гелен Келлер залишається однією з найвідоміших та найвпливовіших жінок в історії США та світу.