Гарві Фірштейн

Гарві Форбс Фірштейн народився 6 червня 1952 року в Бенсонгерсті, районі Брукліна, Нью-Йорк, США. Він виріс у консервативній єврейській родині: мати Жаклін Гаррієт (уроджена Ґілберт) працювала шкільною бібліотекаркою, а батько Ірвінґ Фірштейн — виробником хусток. Гарві навчався в Pratt Institute, де здобув ступінь бакалавра образотворчого мистецтва (BFA) у 1973 році. Його унікальний хрипкий голос — результат надмірно розвиненої вестибулярної складки голосових зв’язок, що дає йому «подвійний голос». Він почав кар’єру в театрі як засновник The Gallery Players of Park Slope і дебютував у п’єсі Енді Ворхола «Pork» у 1971 році.

Гарві Фірштейн — легендарний американський актор, драматург і сценарист, відомий своїм хрипким голосом та внеском у ЛГБТ-тематику в американському театрі. Він написав і зіграв у напівавтобіографічній п’єсі «Torch Song Trilogy» (1982), яка принесла йому два «Тоні» — за найкращу п’єсу та найкращу чоловічу роль у п’єсі. Фірштейн написав книгу для мюзиклу «La Cage aux Folles» (1983), за що отримав «Тоні» за найкращу книгу мюзиклу. Він прославився роллю Едни Тернблад у мюзиклі «Hairspray» (2002), за яку здобув «Тоні» за найкращу чоловічу роль у мюзиклі, і повторив її в телеверсії «Hairspray Live!» (2016). Серед інших робіт — книги для мюзиклів «Kinky Boots» та «Newsies» (обидва отримали «Тоні»), «A Catered Affair», ролі в фільмах «Mrs. Doubtfire» (1993), «Independence Day» (1996), озвучка Яо в «Мулан» (1998) та «Мулан II» (2004). Він також з’являвся в серіалах «Cheers» (номінація на «Еммі»), «How I Met Your Mother», «The Good Wife» та був одним із перших відкритих геїв у Голлівуді, який робив гей-життя темою без трагічних кінцівок.

Гарві Фірштейн — чотириразовий лауреат премії «Тоні»: за найкращу п’єсу та найкращу чоловічу роль у п’єсі («Torch Song Trilogy», 1983), найкращу книгу мюзиклу («La Cage aux Folles», 1984) та найкращу чоловічу роль у мюзиклі («Hairspray», 2003). У 2025 році він отримав спеціальну премію «Тоні» за внесок у театр протягом життя (Lifetime Achievement in the Theatre). Він також здобув News & Documentary Emmy Award за нарацію документального фільму «The Times of Harvey Milk» (1984), номінацію на Primetime Emmy за роль у «Cheers» (1992), кілька Drama Desk Awards, Theatre World Award, Independent Spirit Award nomination та був введений до American Theater Hall of Fame у 2007 році. Актор має зірку на Голлівудській Алеї слави (2016) та численні інші театральні нагороди.

Гарві Фірштейн відкрито гей і не має дітей. Він не перебуває в шлюбі та не розголошує деталей про поточного партнера — його особисте життя залишається приватним, хоча в 1980-х він публічно визнав свого коханого під час прийняття «Тоні», що було помітним кроком для того часу. Батьки актора вже померли: мати Жаклін і батько Ірвінґ виховували його в Бенсонгерсті. Деталі про братів чи сестер публічно не згадуються. Фірштейн живе в Нью-Йорку (Бедфорд-Гіллз, штат Нью-Йорк), де має офіс своєї компанії RF Entertainment, і фокусується на творчості та активізмі, а не на публічних стосунках.

Станом на 2026 рік Гарві Фірштейну 73 роки, і він продовжує залишатися активним у театральному світі, хоча більше фокусується на спадщині та менторстві. У 2025 році він отримав спеціальну премію «Тоні» за внесок у театр протягом життя, що стало вершиною його кар’єри, і виголосив натхненну промову на церемонії. Його мюзикл «Kinky Boots» продовжує гастролювати в Північній Америці (нова турне стартувало в 2025 році). Фірштейн бере участь у програмах на кшталт Springboard to Design у Harvey Fierstein Theatre Lab (Нью-Йоркська публічна бібліотека виконавських мистецтв), де в 2026 році програма повернеться. Він видав мемуари «I Was Better Last Night» (2022) і залишається голосом ЛГБТ-активізму. Нових великих акторських ролей чи мюзиклів у 2025–2026 не зафіксовано, але він іноді з’являється в інтерв’ю, подкастах чи як гість на подіях. Актор живе в Нью-Йорку, уникає надмірної публічності та цінується як ікона, яка змінила американський театр, зробивши гей-тематику мейнстрімом.