Ґуннар Гансен

Гуннар Гансен народився 4 березня 1947 року в Рейк’явіку, Ісландія, але у віці п’яти років переїхав із родиною до США. Він навчався в Техаському університеті в Остіні, де здобув ступінь магістра з англійської мови та скандинавістики. Попри свою інтелектуальну освіту та захоплення літературою, він став легендою світового кінематографа завдяки випадку. Актор пішов із життя у листопаді 2015 року в штаті Мен від раку підшлункової залози.

Він назавжди увійшов в історію кіно як перший виконавець ролі Шкіряного обличчя в культовому фільмі жахів «Техаська різанина бензопилою» 1974 року. Його фізична присутність та лякаюча гра створили один із найвпізнаваніших образів у жанрі слешер. Окрім акторства, Гуннар був плідним письменником, автором мемуарів «Chain Saw Confidential» та численних сценаріїв. Він також знімався у незалежних горорах, таких як «Комар» та «Рейк’явіцька різанина на китобійному судні».

Хоча Гуннар Гансен не отримував мейнстрімних голлівудських нагород, він мав статус ікони на численних фестивалях жанрового кіно. Він був почесним гостем на найбільших світових конвенціях горору, де його внесок у розвиток індустрії відзначали спеціальними дипломами та любов’ю фанатів. Його книга про зйомки «Різанини» отримала високі оцінки за відвертість та детальний опис незалежного кіновиробництва 70-х років.

Гуннар виріс у родині ісландських емігрантів, які прищепили йому любов до подорожей та академічних знань. Протягом тривалого часу його супутницею життя була Бетті Тауерс, з якою він прожив багато років у своєму будинку в штаті Мен. Актор завжди віддавав перевагу спокійному життю на природі, подалі від галасу Лос-Анджелеса, займаючись письменництвом та риболовлею. Він не мав дітей і завжди підкреслював, що його приватність є дорожчою за будь-яку популярність. Друзі та колеги згадували його як надзвичайно добру, ерудовану та спокійну людину, яка була повною протилежністю своєму екранному персонажу.

Після смерті актора у 2015 році його спадщина продовжує жити у серцях шанувальників класичних фільмів жахів. У 2017 році вийшов фільм «Death House», де він виступив співавтором сценарію та мав з’явитися в кадрі (роль було присвячено йому). Його образ Шкіряного обличчя залишається центральним у поп-культурі, надихаючи нові покоління режисерів та творців відеоігор. Документальні фільми про історію горору незмінно включають інтерв’ю з ним як із першопрохідцем жанру. У штаті Мен, де він провів останні роки, його пам’ятають не лише як актора, а й як талановитого документаліста та дослідника природи.