Ґленда Джексон

Гленда Мей Джексон народилася 9 травня 1936 року в місті Біркенгед, графство Чешир. Вона походила з робочої родини і здобула освіту в Королівській академії драматичного мистецтва в Лондоні. Її професійний шлях розпочався на театральній сцені, де вона швидко зарекомендувала себе як надзвичайно талановита драматична актриса. Протягом десятиліть вона вважалася однією з найвидатніших постатей британського мистецтва.

Гленда Джексон відома як володарка «Потрійної корони акторської майстерності», маючи у своєму арсеналі премії Оскар, Еммі та Тоні. Вона здобула світову славу завдяки ролям у фільмах «Закохані жінки» та «З шиком». Окрім акторства, вона присвятила понад 20 років політичній кар’єрі, будучи членом парламенту від Лейбористської партії. Гленда також обіймала посаду міністра транспорту в уряді Тоні Блера. Її повернення в акторську професію у похилому віці було тріумфальним і відзначеним новими престижними нагородами.

Актриса двічі ставала лауреаткою премії Оскар за найкращу жіночу роль у 1971 та 1974 роках. Вона також отримала дві премії Еммі за роль Єлизавети I у серіалі «Єлизавета: Королева англійська». У її активі є премія Тоні за роль у виставі «Три високі жінки» та численні нагороди BAFTA. Гленда була удостоєна ордена Британської імперії за видатні заслуги перед драматичним мистецтвом.

Гленда народилася в родині будівельника Гаррі Джексона та прибиральниці Джоан Джексон, будучи старшою з чотирьох доньок. У 1958 році вона вийшла заміж за актора Роя Ходжеса, з яким прожила у шлюбі до 1976 року. У подружжя народився єдиний син Ден Ходжес, який став відомим політичним журналістом. Після розлучення Гленда більше не виходила заміж, зосередивши життя на роботі та вихованні сина. Вона підтримувала близькі стосунки з родиною протягом усієї своєї тривалої кар’єри.

Гленда Джексон залишалася активною в професії майже до останніх днів свого життя, яке обірвалося в червні 2023 року. Одним з її останніх великих проектів став фільм «Великий утікач», де вона знялася разом із Майклом Кейном. Зараз її спадщина продовжує жити через численні класичні фільми та записи театральних вистав. Громадськість та колеги згадують її як безкомпромісну особистість, яка однаково успішно підкорила і сцену, і політичну арену. Її внесок у культуру Британії залишається неоціненним.