Ґеорґій Юнґвальд-Хількевіч

Георгій Емілійович Юнгвальд-Хількевич народився 22 жовтня 1934 року в Ташкенті (Узбецька РСР, СРСР), куди його батьки переїхали, рятуючись від репресій. Батько — Еміль-Ольгерд Іосифович Юнгвальд-Хількевич, театральний режисер польського походження. Мати — Ніна Іванівна Буйко, балерина з роду російських дворян. Дитинство пройшло в складних умовах, з переїздами та впливом театрального середовища. Закінчив Ташкентський театрально-художній інститут (1962) та Вищі режисерські курси при Всесоюзному державному інституті кінематографії (ВГІК) у Москві. Почав кар’єру в Одесі, де працював на Одеській кіностудії, а згодом переїхав до Москви.

Георгій Юнгвальд-Хількевич найбільш відомий як режисер культових радянських музичних та пригодницьких фільмів. Серед найпопулярніших — «Д’Артаньян і три мушкетери» (1978), «Мушкетери двадцять років потому» (1992), «Повернення мушкетерів, або Сокровища кардинала Мазарині» (2009), «Ах, водевіль, водевіль…» (1979), «Сезон чудес» (1985), «Вище веселки» (1986) та «Дон Сезар де Базан» (1989). Він також зняв «Небезпечні гастролі» (1969), «Червоні вітрила» (1961, як художник), працював художником-постановником і сценаристом. Його фільми поєднували музику, пригоди, гумор і часто знімалися в Одесі чи Криму. З 1997 року був головним режисером, сценаристом і художником Театру кошек Юрія Куклачова в Москві. Зняв понад 20 фільмів і серіалів, залишивши значний слід у радянському та пострадянському кіно.

Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1990). Заслужений діяч мистецтв України (1995). Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, значком «Відмінник кінематографії СРСР». Його фільми отримували визнання глядачів і критиків, зокрема «Д’Артаньян і три мушкетери» став класикою радянського кіно. Не мав великих державних премій на кшталт «Ніки», але його внесок у музичне та пригодницьке кіно відзначали на фестивалях і в професійних колах.

Георгій Юнгвальд-Хількевич був одружений тричі. Перша дружина — Светлана Валеріанівна Маркова (художниця по костюмах на Одеській кіностудії), від шлюбу народилася донька Наталія Юнгвальд-Хількевич (нар. 16 серпня 1960), яка стала журналісткою та кінокритиком. Друга дружина — Надіра Султанівна Мірзаєва (актриса). Третя дружина — приватна особа (ім’я не розголошується широко), від шлюбу народилася донька Ніна Юнгвальд-Хількевич (нар. 4 вересня 1997). Він мав теплі стосунки з дочками, особливо з Наталією, яка часто згадувала батька в інтерв’ю. Родина пережила багато переїздів і труднощів, пов’язаних з кар’єрою режисера. Георгій рідко публічно говорив про особисте життя, але підкреслював важливість сім’ї в своєму творчому шляху.

Георгій Юнгвальд-Хількевич помер 11 листопада 2015 року в Москві на 82-му році життя від серцевої недостатності в Боткінській лікарні, куди був госпіталізований 3 листопада. Останні роки він працював головним режисером Театру кошек Юрія Куклачова, де поставив кілька вистав, зокрема до 25-річчя театру в жовтні 2015 року — це була його остання публічна поява. Після смерті залишилися численні фільми, які продовжують транслюватися та любимо глядачами, особливо «мушкетерська» трилогія. Його донька Наталія зберігає архів і пам’ять про батька, публікуючи спогади. Похований 13 листопада 2015 року на Троєкурівському кладовищі в Москві. Спадщина режисера живе в класичних радянських стрічках, які переглядають мільйони, і в пам’яті про його внесок у музичне кіно.