Ґебріел Бірн

Ґебріел Джеймс Бірн народився 12 травня 1950 року в Дубліні, Ірландія. Він був старшим із шести дітей у католицькій родині: батько Ден Бірн працював бондарем на пивоварні Guinness, а мати Ейлін (у дівоцтві Гannon) була медсестрою. Дитинство провів у районі Крамлін, а з 11 до 17 років навчався в семінарії конгрегації отців-де-ла-салістів у Великій Британії, сподіваючись стати священником, але покинув цей шлях. Повернувшись до Ірландії, він вивчав археологію та лінгвістику в Університетському коледжі Дубліна, а паралельно працював сантехніком, офіціантом і навіть кухарем. Акторську кар’єру розпочав у дублінському театрі Focus Theatre та Project Arts Centre наприкінці 1970-х.

Ґебріел Бірн — ірландський актор театру, кіно та телебачення, продюсер і сценарист, один із найвідоміших ірландських акторів свого покоління. Світову славу здобув ролями у фільмах братів Коен «Перехрестя Міллера» (1990), за яку отримав першу хвилю визнання, та в психологічному трилері «Звичайні підозрювані» (1995), де зіграв екс-детектива Діна Кітена. Серед найяскравіших робіт — головна роль у «Людях у чорному» (не плутати з комедією) — драмі «Excalibur» (1981), «Готика» (1986), «Точка зору» (1999), «Людина в залізній масці» (1998), «Кінець світу» (1999), «Ворог держави» (1998) та «Сплячі» (2001). У 2008–2010 роках зіграв психотерапевта Пола Вестона у серіалі HBO «У лікуванні», за що отримав «Золотий глобус». Останніми роками відомий ролями у серіалах «Вікінги» (2013, гостьова роль), «Маніяк» (2018), «Війна світів» (2019–2021) та фільмі «Ламборґіні: Людина-легенда» (2022). Бірн також активно працює в театрі, був художнім керівником Дублінського театрального фестивалю та знімався в ірландськомовних проєктах.

У 2008 році Ґебріел Бірн отримав «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль у драматичному серіалі за «У лікуванні». Тричі номінувався на премію «Еммі» (2008, 2009, 2010) за ту ж роль. У 1995 році отримав спеціальну нагороду Національного товариства кінокритиків США за «Звичайних підозрюваних». Номінувався на «Сатурн» за найкращу чоловічу роль другого плану («Кінець світу», 2000) та на премію IFTA багато разів, зокрема переміг за «У лікуванні» та за внесок у ірландське кіно. У 2018 році отримав почесну нагороду IFTA Lifetime Achievement Award за видатний внесок у світове кіно. Також нагороджений почесним докторатом Національного університету Ірландії (Голвей) та Університетського коледжу Дубліна.

Ґебріел Бірн був одружений двічі. Перший шлюб (1988–1999) з акторкою Еллен Баркін, з якою має двох дітей: сина Джека Деніела (нар. 1989) та дочку Ромі Маріон (нар. 1992). Після розлучення зберіг теплі стосунки з дітьми. У 2014 році одружився з режисеркою та продюсеркою Ханною Бет Кін (працювала на «Boardwalk Empire» та «У лікуванні»). У пари є дочка, народжена у лютому 2017 року. Бірн має п’ятьох молодших братів і сестер, серед яких відомий сценарист і режисер Доннча Бірн. Актор неодноразово розповідав, що у дитинстві зазнав сексуального насильства з боку християнських братів у семінарії та пізніше, що сильно вплинуло на його життя та погляди. Він відкрито говорить про ці травми, підтримуючи рух #MeToo та жертв насильства.

Станом на 2025 рік 75-річний Ґебріел Бірн залишається активним у кіно та на телебаченні, хоча працює значно менше, ніж раніше, обираючи лише ті проєкти, які його по-справжньому цікавлять. Останні роботи: роль у драмі «Смерть єдинорога» (2024) з Полом Раддом та Дженною Ортегою, фільм «Балерина» (2025) — спін-оф серії «Джон Вік», та серіал «Четвертий поверх» (2025). Він продовжує жити переважно в США (Нью-Йорк і Мен), але часто буває в Ірландії. Бірн активно займається благодійністю: є амбасадором UNICEF Ireland та підтримує організації, що допомагають жертвам сексуального насильства. У 2022–2023 роках видав автобіографічну книгу спогадів «Walking with Ghosts», яка стала бестселером і була адаптована в успішну театральну виставу на Бродвеї та у Вест-Енді (2023). Актор неодноразово заявляв, що не планує повністю йти на пенсію, але дедалі більше часу присвячує родині, читанню та подорожам.