Фрідріх Ермлер

Фрідріх Ермлер (справжнє ім’я Вульф Мовшевич Бреслав) народився 13 травня 1898 року в місті Режиця Вітебської губернії Російської імперії (нині Резекне, Латвія). Він вивчав фармакологію, але у 1917 році приєднався до царської армії, а незабаром узяв участь у Жовтневому перевороті на боці більшовиків [citation:1]. Потрапивши в полон до Білої армії, він зазнав тортур, але вижив і став повноправним членом партії лише після завершення Громадянської війни [citation:1][citation:5].

Фрідріх Ермлер — радянський режисер, сценарист і продюсер, який став однією з ключових постатей радянського пропагандистського кінематографа [citation:6]. Він відомий тим, що створив один із перших радянських звукових фільмів — «Зустрічний» (1932) разом із Сергієм Юткевичем [citation:1][citation:3]. Серед його найвідоміших робіт — дилогія «Великий громадянин» (1937–1939), присвячена пам’яті Сергія Кірова, а також воєнні стрічки «Вона захищає Батьківщину» (1943) та «Великий перелом» (1945) [citation:1][citation:3]. Фільм «Великий перелом» отримав Гран-прі першого Каннського кінофестивалю в 1946 році [citation:4]. Ермлер також був засновником творчого об’єднання КЕМ, головою Російської асоціації революційних кінематографістів, а в 1940 році очолив кіностудію «Ленфільм» [citation:1].

Фрідріх Ермлер був чотириразовим лауреатом Сталінської премії — у 1941 році (за фільм «Великий громадянин»), двічі у 1946 році (за фільми «Вона захищає Батьківщину» та «Великий перелом») та у 1951 році (за фільм «Велика сила») [citation:1][citation:3][citation:5]. У 1948 році йому було присвоєно звання «Народний артист СРСР» [citation:3]. Його фільм «Великий перелом» (1945) отримав Гран-прі на першому Каннському кінофестивалі в 1946 році [citation:4]. Режисер також був нагороджений орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора [citation:3].

Фрідріх Ермлер народився в єврейській родині в місті Режиця. При народженні він отримав ім’я Вульф Мовшевич Бреслав, яке згодом змінив спочатку на Володимир Маркович Бреслав, а пізніше узяв творчий псевдонім Фрідріх Ермлер, під яким і став відомим [citation:1][citation:5][citation:6]. Точна інформація про його батьків, дружину чи дітей у відкритих джерелах відсутня. Відомо лише, що він жив у Ленінграді на Каменноостровському проспекті, 55, з 1930 по 1962 рік, де згодом встановили меморіальну дошку [citation:4].

Фрідріх Ермлер помер 12 липня 1967 року в Комарова (передмістя Ленінграда) у віці 69 років [citation:1][citation:4]. Похований на Богословському цвинтарі в Ленінграді [citation:4]. У 1960-ті роки він працював над документальними стрічками, зокрема «З Нью-Йорка до Ясної Поляни» (1963) та «Перед судом історії» (1965), де взяв інтерв’ю у Василя Шульгіна — колишнього ворога більшовиків [citation:1]. Останні роки життя митця були присвячені переосмисленню історичних подій, проте він залишився вірним радянській ідеології до кінця. Його внесок у розвиток радянського кінематографа вважається значним, особливо в жанрі політичного та пропагандистського кіно [citation:3][citation:6].