Френк Галаті

Френк Джозеф Галаті народився 29 листопада 1943 року в Гайленд-Парку, штат Іллінойс, США (передмістя Чикаго). Він був сином Вірджинії (Кассел), продавчині в Marshall Field, та Френка Галаті-старшого, тренера собак. Закінчив Північно-Західний університет (бакалавр 1965, магістр 1967, доктор філософії 1971). Був професором кафедри перформанс-стадіс у Northwestern University до 2005 року, після чого став професором-емеритом. Помер 2 січня 2023 року в Сарасоті, Флорида, у віці 79 років.

Френк Галаті — американський театральний режисер, драматург, адаптатор і актор, довголітній член Steppenwolf Theatre Company (з 1985 року). Найбільшу славу отримав завдяки адаптації та режисурі «Грона гніву» (The Grapes of Wrath), яка перейшла з Чикаго на Бродвей. Також режисер мюзиклу Ragtime, The Glass Menagerie, Seussical та багатьох інших постановок. Номінувався на Оскар за сценарій фільму «Випадковий турист» (The Accidental Tourist, 1988, спільно з Лоуренсом Касданом). Був ключовою фігурою чиказького театрального руху.

Френк Галаті отримав два Tony Award у 1990 році: за найкращу п’єсу та найкращу режисуру п’єси за адаптацію «Грона гніву». Номінувався на Tony за режисуру Ragtime. Також мав номінацію на Оскар за найкращий адаптований сценарій («Випадковий турист»). Отримав численні Joseph Jefferson Awards за роботу в чиказькому театрі та інші відзнаки.

Френк Галаті одружився з театральним режисером Пітером Амстером у 2017 році. Інформація про дітей відсутня в публічних джерелах — він тримав особисте життя відносно приватним. Виріс у родині, де батько тренував собак, а мати працювала продавчинею. Останні роки жив у Сарасоті, Флорида, разом із чоловіком. Був відкритим геєм і в 2004 році увійшов до Chicago Gay and Lesbian Hall of Fame.

Френк Галаті помер 2 січня 2023 року в Сарасоті, Флорида. Його спадщина продовжує жити в театральній спільноті Чикаго та на Бродвеї. Постановки «Грона гніву» та Ragtime залишаються класикою американського театру, а його робота в Steppenwolf Theatre Company та Northwestern University надихає нові покоління режисерів і акторів. Пам’ять про нього вшановують колеги та театральні організації.