Фернандо Ді Лео

Фернандо Ді Лео народився 11 січня 1932 року в Сан-Фердінандо-ді-Пулья, Італія[citation:1][citation:3][citation:4]. Він походив з родини юристів, але ще в юності захопився нуарною літературою та кинув юридичну освіту заради кінематографа[citation:3]. Розпочинав свою кар’єру як сценарист спагеті-вестернів, зокрема брав участь у написанні культових фільмів Серджо Леоне “За жменю доларів” (1964) та “На кілька доларів більше” (1965)[citation:1][citation:4][citation:9]. Як режисер дебютував у 1963 році з епізодом у комедійному омнібусі “Герої вчорашнього, сьогоднішнього, завтрашнього дня”[citation:1][citation:4]. Він створив власну продюсерську компанію Daunia 70, завдяки якій з 1969 по 1976 рік зняв багато своїх фільмів[citation:1][citation:9]. Фернандо Ді Лео помер 1 грудня 2003 року в Римі у віці 71 року[citation:3][citation:4][citation:7].

Фернандо Ді Лео відомий насамперед як один із ключових режисерів і сценаристів італійського жанру поліціотеско — кримінальних бойовиків 1970-х років[citation:3][citation:6]. Найбільшу славу йому принесла так звана “Міланська трилогія”, до якої увійшли фільми “Калібр 9” (Milano calibro 9, 1972), “Мафіозі” (La mala ordina, також відомий як Manhunt, 1972) та “Бос” (Il Boss, 1973)[citation:3][citation:6][citation:9]. Ці стрічки, засновані на романах письменника Джорджо Счербаненко, зображували міланське кримінальне дно з жорстоким, майже документальним реалізмом[citation:9]. Його фільм “Бос” викликав гнів політиків та влади через сміливі натяки на зв’язки мафії з правлячою партією Християнських демократів[citation:1][citation:4]. Ді Лео також писав сценарії до вестернів, жалю (зокрема “Готель різанини” з Клаусом Кінські), еротичних драм та військових фільмів[citation:1][citation:4]. Його творчість мала величезний вплив на сучасних режисерів, таких як Квентін Тарантіно та Джон Ву[citation:6].

Професійні нагороди не є головним показником визнання Фернандо Ді Лео. Його справжня нагорода — це визнання критиків та вплив, який його фільми справили на світове кіно. Сучасні кінознавці вважають його недооціненим автором, який заслуговує на місце поряд із найкращими італійськими режисерами 1970-х років[citation:9]. На честь нього в рідному місті Сан-Фердінандо-ді-Пулья щорічно проводять Фестиваль короткометражного кіно імені Фернандо Ді Лео[citation:2]. Його роботи продовжують перевидавати на DVD та показувати на ретроспективах жанрового кіно по всьому світу.

Фернандо Ді Лео народився в родині юристів у невеликому містечку на півдні Італії. Його батько та дід були адвокатами, що забезпечило родині середній достаток у складні часи[citation:3]. В юності він складав вірші та театральні п’єси, співпрацював з літературними журналами, що свідчить про його ранні творчі нахили[citation:3]. Згідно з наявною інформацією, Ді Лео був одружений з акторкою Марією Пією Конте[citation:6][citation:8][citation:10]. Якщо в нього і були діти, то ця інформація залишається поза публічним доступом, оскільки він ретельно оберігав своє особисте життя. Більшість його біографій зосереджені виключно на професійній діяльності. Він вважав за краще, щоб глядачі пам’ятали його за фільмами, а не за деталями побуту.

Фернандо Ді Лео пішов з життя у 2003 році, проте його творчість продовжує жити та знаходити нових шанувальників. Його фільми, особливо ті, що вийшли в період з 1969 по 1976 рік, регулярно перевидаються на фізичних носіях та в цифровому форматі по всьому світу[citation:1][citation:9]. Крім того, ім’я режисера часто згадується в контексті впливу на сучасних режисерів бойовиків і нео-нуару. Наприклад, Квентін Тарантіно неодноразово називав стрічку Ді Лео “Калібр 9” одним зі своїх улюблених фільмів[citation:6]. У 2000-х роках було випущено кілька DVD-бокс-сетів, присвячених його спадщині. Сьогодні фільми Фернандо Ді Лео є обов’язковими для перегляду всіма, хто цікавиться історією італійського кримінального кіно та жанру поліціотеско зокрема. Його роботи вивчаються в кінознавчих колах як приклад “авторського” підходу до суто жанрового матеріалу[citation:9].