Фернандель

Фернандель, чиє справжнє ім’я Фернан Жозеф Дезіре Контанден, народився 8 травня 1903 року в Марселі в родині скромного службовця, який у вільний час виступав у театрі. Свій сценічний псевдонім він отримав завдяки тещі, яка часто вигукувала «Ось Фернан Дель!» (Фернан її доньки), коли він приходив у гості. До того як стати професійним актором, він працював банківським клерком та вантажником у порту, паралельно виступаючи в кабаре. Його дебют на великому екрані відбувся на початку 1930-х років, і він миттєво став улюбленцем публіки.

Актор став живою легендою французького кіно завдяки своїй унікальній «кінській» посмішці та неймовірному комічному таланту. Найбільшу славу йому принесла роль провінційного священника дона Камілло в серії фільмів про вічне протистояння з мером-комуністом, що зробило його зіркою загальноєвропейського масштабу. Він блискуче поєднував у своїх образах наївність, хитрість та безмежну доброту, що дозволяло глядачам легко впізнавати в ньому самих себе. За свою довгу кар’єру він знявся у понад 150 фільмах, ставши символом французького гумору середини XX століття. Окрім кіно, він був надзвичайно популярним виконавцем комічних пісень, які знала напам’ять усе Франція.

За величезний внесок у культуру та мистецтво він був удостоєний звання кавалера ордена Почесного легіону та став офіцером ордена Мистецтв та літератури. У 1952 році він отримав престижну премію Куртелена як найкращий комік Франції, а згодом був нагороджений спеціальним призом за видатні досягнення в кінематографі. Його популярність була настільки високою, що він став першим іноземним актором, якого прийняв Папа Римський Пій XII саме через роль дона Камілло. Навіть без «Оскара» він вважався найбільш комерційно успішним актором своєї епохи.

У 1925 році актор одружився з Анрієттою Манс, сестрою свого близького друга і сценариста, з якою прожив у зразковому шлюбі все життя. У пари народилося троє дітей: син Франк, який згодом також обрав шлях актора та співака, та дві доньки — Жозетта і Жанін. Фернандель був відомий своєю відданістю сім’ї та консервативним поглядам на життя, воліючи проводити вільний час у колі близьких, а не на гучних вечірках. Він залишався вірним своїм марсельським кореням і часто запрошував родичів на зйомки.

Фернандель помер 26 лютого 1971 року в Парижі від раку легень, не встигнувши завершити роботу над черговим фільмом про дона Камілло. Його смерть стала національною трагедією для Франції, а похорон зібрав тисячі шанувальників, які прийшли попрощатися зі своїм кумиром. Сьогодні його фільми залишаються класикою комедійного жанру і регулярно транслюються на телебаченні, збираючи мільйони глядачів. У Марселі встановлено пам’ятник акторові, а його ім’ям названо площі та вулиці в різних містах країни. Спадщина Фернанделя продовжує жити, нагадуючи про епоху доброго та щирого кіно.