Федір Стригун

Федір Миколайович Стригун народився 1 листопада 1939 року в селі Томашівка Уманського району Черкаської області. Після закінчення школи навчався на акторському факультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (1961). Почав кар’єру в Запорізькому театрі, а з 1965 року і до 2019 року працював у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької у Львові. Він став патріархом українського театру, присвятивши сцені понад 60 років життя.

Федір Стригун — видатний український актор театру і кіно, режисер, педагог, багаторічний художній керівник Театру імені Марії Заньковецької. Зіграв понад 100 ролей на сцені, серед найвідоміших — у виставах «Тил», «УБН» («Украдене щастя»), «Гуцулка Ксеня». Як режисер поставив понад 30 вистав, зокрема відновив оперети Ярослава Барнича «Шаріка» та «Гуцулка Ксеня». У кіно відомий ролями в фільмах «Пропала грамота» (Василь), «Запорожець за Дунаєм», «Камінна душа», «Владика Андрей». Виховав покоління акторів, був головою Львівського відділення Національної спілки театральних діячів України.

– Національна премія України імені Тараса Шевченка (1978)
– Народний артист Української РСР (1979)
– Академік Національної академії мистецтв України (2017)
– Орден Ярослава Мудрого V ступеня
– Орден «За заслуги» I, II, III ступенів
– Премія імені Івана Котляревського
– Премія імені Миколи Садовського
– Обласна премія імені Бориса Романицького (2011)
– Медаль «Ветеран праці»

Федір Стригун був одружений з народною артисткою України Таїсією Литвиненко (1935–2025), яка була його партнеркою як у житті, так і на сцені Театру Заньковецької. Шлюб тривав понад 50 років до смерті дружини в 2025 році. У пари син Назар Стригун — актор і продюсер. Родина була творчою династією, близькою та згуртованою, часто з’являлася разом на сцені та в сімейних фото. Після втрати дружини Федір Стригун став вдівцем, але син і онуки підтримують його. Актор завжди підкреслював важливість родини та моногамії в житті.

Станом на грудень 2025 року 86-річний Федір Стригун є патріархом українського театру, хоча завершив активну роботу в Театрі Заньковецької в 2019 році (контракт не продовжили). Після смерті дружини Таїсії Литвиненко в 2025 році він веде приватне життя у Львові, але залишається шанованою фігурою. Має YouTube-канал і сторінку в Facebook, де ділиться спогадами та думками. Дає інтерв’ю про театр, війну та культуру, підтримує українську ідентичність. У 2024–2025 роках його згадували в ювілейних програмах, документальних фільмах і статтях. Син Назар продовжує театральну традицію. Стригун зберігає активність у спілкуванні з шанувальниками, коментує події в театральному світі. У планах — можливі мемуари чи участь у культурних заходах.