Езра Міллер

Езра Метью Міллер народився 30 вересня 1992 року у Вайккофі, Нью-Джерсі, США, у творчій родині середнього класу з ашкеназько-єврейським корінням з боку батька та німецько-голландським з боку матері. Вони є наймолодшим з трьох дітей: мати Марта Кох — сучасна танцівниця, а батько Роберт С. Міллер — видавничий менеджер, колишній старший віцепрезидент Hyperion Books, згодом видавець у Workman Publishing. З дитинства Езра мав проблеми з мовленням (заїкання), через що в шість років почав займатися оперним співом у Metropolitan Opera, що допомогло подолати дефект і розвинуло артистичні здібності; вони відвідували Rockland Country Day School та Hudson School, але в 16 років покинули навчання заради акторської кар’єри. Езра ідентифікують себе як не-бінарну особу (використовують займенники they/them), юдейську та “духовну”, і з ранніх років проявляли інтерес до музики, граючи на ударних у гурті Sons of an Illustrious Father. Дебют у кіно стався в 2008 році у фільмі “Afterschool”, після чого Міллер швидко стали помітною фігурою в інді-кіно.

Езра Міллер — американський актор, співак, музикант і активіст, відомий своєю версатильністю в інді-драмах, блокбастерах і фентезі, а також неординарним стилем та ролями, що досліджують психологічні глибини та гендерну ідентичність. Їхній прорив стався з роллю психопата-підлітка Кевіна у “Ми повинні поговорити про Кевіна” (2011) Лінн Рамзі навпроти Тільди Свінтон, що принесло номінації на премію BAFTA та визнання критиків за інтенсивну гру. У 2012 році блиснули як відкритий гей-підліток Патрік у “Перевагах бути аутсайдером” (The Perks of Being a Wallflower) з Еммою Вотсон та Логаном Лерманом, демонструючи харизму та емоційну глибину в темах травми та дружби. Глобальну славу принесли ролі у франшизах: Креденс Бейрбон у трилогії “Фантастичні звірі” (2016–2022), де розкрили трагічного антагоніста з темними секретами, та Баррі Аллен / Флеш у DC Extended Universe — від “Бетмен проти Супермена” (2016) до “Ліги справедливості” (2017) і сольного “Флеша” (2023), з динамічними сценами швидкості, що стали вірусними. Інші знакові проекти — комедія “Тренувань” (2015) Джадда Епатоу, психологічний трилер “Стенфордський тюремний експеримент” (2015), драма “Ворог” (2013) Дені Вільньова з Джейком Джилленхолом та роль у мінісеріалі “Стабільність” (2020). Міллер також відомі музичною діяльністю в Sons of an Illustrious Father, активізмом за права ЛГБТК+ та екологію, але кар’єра затьмарена скандалами з 2022 року, включаючи арешти та звинувачення в насильстві.

Езра Міллер — лауреат кількох незалежних премій, серед яких Chlotrudis Award за найкращу чоловічу роль другого плану у “Перевагах бути аутсайдером” (2013), Spotlight Award від Hollywood Film Festival (2012) та Virtuosos Award від Santa Barbara International Film Festival (2012) за проривну гру. Серед номінацій — British Independent Film Award (BIFA) за найкращу чоловічу роль другого плану у “Ми повинні поговорити про Кевіна” (2011), MTV Movie Award за найкращий прорив у “Перевагах бути аутсайдером” (2012), Critics’ Choice Movie Award за найкращого молодого актора (2012), а також San Diego Film Critics Society Award за найкращий ансамбль (2012). Інші досягнення включають номінації на Detroit Film Critics Society Award, Phoenix Film Critics Society Award та ACCA за ролі в драмах 2011–2012 років, а також Hamptons International Film Festival Rising Star Award. Загалом понад 10 нагород і 20 номінацій, переважно з інді-кіно, що підкреслюють талант Міллера в ранніх роботах, попри відсутність мейнстрим-премій як “Оскар” чи “Еммі”.

Батьки Езри Міллер — Марта Кох (уроджена), сучасна танцівниця німецько-голландського походження з християнським бекграундом, і Роберт С. Міллер, видавничий менеджер ашкеназько-єврейського походження, колишній віцепрезидент Hyperion Books; вони розлучилися в 2019 році, що вплинуло на психічне здоров’я Езри, але родина залишається близькою. У Міллер дві старші сестри: Сайя Міллер та Кейтлін Міллер, з якими вони виросли у Вайккофі, Нью-Джерсі, і підтримують теплі стосунки — сестри часто згадуються як опора в інтерв’ю, хоча ведуть приватне життя. Езра — наймолодша дитина, і родина заохочувала їхні артистичні таланти з дитинства, включаючи оперний спів для подолання заїкання. Щодо особистого життя, Міллер не одружені, дітей не мають і ідентифікують себе як queer (поліаморні), оголосивши в 2018 році про стосунки з кількома партнерами, включаючи учасників гурту Sons of an Illustrious Father; минулі романи включали моделлю Ешер Вальд (2006), Зої Кравіц (2010) та Лорен Нолтінг (2011–2012). Нещодавно (2025) немає публічних партнерів, фокус на кар’єрі та ментальному здоров’ї після криз; родина, зокрема сестри, підтримувала під час скандалів, підкреслюючи важливість приватності та духовності. Езра часто описують юдаїзм як культурну ідентичність, з акцентом на “духовність” без релігійної практики.

На листопад 2025 року Езра Міллер, якому 33 роки, робить “обережний” камбек у Голлівуд після трирічної паузи через скандали 2022 року (арешти за насильство, харасмент, крадіжку та звинувачення в грумінгу неповнолітніх, що призвели до лікування від “складних психічних проблем”), фокусуючись на інді-проектах і рефлексії над минулим. У травні 2025 вони несподівано з’явилися на Каннському фестивалі на підтримку Лінн Рамзі (режисерки “Ми повинні поговорити про Кевіна”), де висловила вдячність за уроки “абісу” та каяття за “багато речей, які сталися”. У червні на Filming Italy Sardegna Festival Міллер дали перше інтерв’ю за роки італійському виданню Lo Speciale Giornale, оголосивши про “тимчасові” плани повернення: співпраця з Рамзі над вампірським фільмом (без назви, де вони гратимуть головну роль), який вони пишуть разом, називаючи режисера “однією з найвидатніших живих кінематографісток”. Серед поточних занять — написання сценаріїв у “самоті, яка була дружньою”, та поява на червоному килимі з Джо Манганьєлло, де вони виглядали спокійними та усміхненими. У серпні 2025 їх замінили у голосовій ролі в анімаційному серіалі “Невразливий” (Invincible) через минулі контроверсії, але DCU (під Джеймсом Ганном) виключає Флеша з майбутніх планів, фокусуючись на перезапуску. Майбутні проекти обмежені: прем’єра “Die My Love” Рамзі 7 листопада 2025 (без ролі Міллера), можливий реліз вампірського фільму в 2026–2027; вони також згадують про музику з Sons of an Illustrious Father. Паралельно Міллер займаються активізмом за ЛГБТК+ права та ментальне здоров’я, дякуючи за “уроки” криз, і уникають мейнстріму, обираючи “дружні” колаборації, як з Рамзі, з акцентом на зцілення та творчість у Вермонті.