Ернест Гемінґвей

Ернест Міллер Гемінгвей народився 21 липня 1899 року в Оук-Парку, передмісті Чикаго, штат Іллінойс, США, в заможній родині. Його батько Кларенс Едмондс Гемінгвей був лікарем, а мати Грейс Голл Гемінгвей — музиканткою. Ернест був другим із шести дітей. З дитинства він захоплювався полюванням, риболовлею та природою, проводячи літо в сімейному будиночку на озері у Мічигані. Після школи працював журналістом у Канзас-Сіті, брав участь у Першій світовій війні як водій Червоного Хреста, де був поранений. Гемінгвей став одним із найвпливовіших американських письменників XX століття, майстром лаконічного стилю та «крижаної вершини айсберга». Він помер 2 липня 1961 року в Кетчумі, штат Айдахо, від самогубства у віці 61 року.

Ернест Гемінгвей — американський письменник, журналіст і лауреат Нобелівської премії, відомий романами та оповіданнями про війну, любов, мужність і втрату. Найзнаменитіші твори: «І сходить сонце» (The Sun Also Rises), «Прощавай, зброє!» (A Farewell to Arms), «По кому подзвін» (For Whom the Bell Tolls), «Старий і море» (The Old Man and the Sea). Його проза відзначається стислістю, точністю слів і «теорією айсберга», коли більша частина сенсу прихована під текстом. Гемінгвей брав участь у війнах, жив у Парижі серед «втраченого покоління», на Кубі та в Африці, полював, рибалив і вів бурхливе життя, яке часто відображалося в його творах. Він вплинув на розвиток сучасної літератури та журналістики.

Ернест Гемінгвей отримав Пулітцерівську премію з художньої літератури (1953) за повість «Старий і море». У 1954 році йому присудили Нобелівську премію з літератури «за майстерність у мистецтві оповіді, нещодавно продемонстровану в «Старому і морі», а також за вплив на сучасний стиль». Він також мав численні інші відзнаки, зокрема Бронзову Зірку за участь у Другій світовій війні.

Ернест Гемінгвей народився в родині лікаря Кларенса та музикантки Грейс Гемінгвей. Батько покінчив життя самогубством у 1928 році. Письменник був одружений чотири рази: з Гедлі Річардсон (1921–1927), Поліною Пфайфер (1927–1940), Мартою Геллгорн (1940–1945) та Мері Велш (1946–1961). Від першого шлюбу народився син Джон Гедлі Ніканор (Бамбі), від другого — сини Патрік і Грегорі (пізніше Глорія). Родина жила в різних країнах: Парижі, Кі-Весті, Кубі, Айдахо. Гемінгвей мав складні стосунки з матір’ю та часто згадував вплив батька на своє захоплення природою. Його сини також вели активне життя, а Грегорі пізніше здійснив трансгендерний перехід.

Ернест Гемінгвей помер 2 липня 1961 року в Кетчумі, штат Айдахо, і більше не створює нові твори. Його останні роки були позначені депресією, проблемами зі здоров’ям та електрошоковою терапією. Сьогодні Гемінгвея вважають класиком світової літератури. Його книги постійно перевидають, екранізують і вивчають у школах та університетах. Будинки-музеї в Оук-Парку, Кі-Весті, на Кубі та в Кетчумі приваблюють тисячі шанувальників. Спадщина письменника живе в його лаконічному стилі, темах мужності та людської стійкості, а також у фестивалях (наприклад, Сан-Фермін у Памплоні), які він прославив.