Ентоні Квінн

Ентоні Квінн (справжнє ім’я Мануель Антоніо Родольфо Квінн Оахака) народився 21 квітня 1915 року в Чіуауа, Мексика, під час Мексиканської революції. Його батько, ірландсько-мексиканського походження, воював у армії Панчо Вільї, а сім’я невдовзі емігрувала до США, оселившись у Лос-Анджелесі. Після смерті батька в автокатастрофі, коли Ентоні було 9 років, він рано почав працювати, щоб допомагати родині, і згодом став натуралізованим громадянином США в 1947 році.

Ентоні Квінн — легендарний мексикансько-американський актор, режисер, художник і письменник, який зіграв понад 150 ролей у кіно, театрі та на телебаченні протягом кар’єри, що тривала майже 70 років. Він прославився потужними, пристрасними персонажами з «елементарною мужністю», часто граючи етнічні ролі: індіанців, арабів, греків тощо. Найвідоміші фільми — «Віва Сапата!» (1952, Оскар за роль другого плану), «Жага до життя» (1956, другий Оскар за Поля Гогена), «Гармати Навароне» (1961), «Лоуренс Аравійський» (1962), але особливо культовий образ Алексіса Зорби в «Грек Зорба» (1964), за який отримав номінацію на Оскар як найкращий актор. Інші помітні роботи — «Дорога» (1954) Федеріко Фелліні, «Горбань з Нотр-Даму» (1956), «Лев пустелі» (1981). Квінн також грав на Бродвеї (замінював Марлона Брандо в «Трамваї «Бажання»»), був талановитим художником і скульптором, автором автобіографій.

– Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану — 1953 («Віва Сапата!»), 1957 («Жага до життя»)
– Номінація на «Оскар» за найкращу чоловічу роль — 1965 («Грек Зорба»)
– Премія «Золотий глобус» Сесіля Б. ДеМілля за життєві досягнення — 1987
– Номінації на «Золотий глобус» (п’ять разів), BAFTA (двічі) та «Тоні»
– Зірка на Голлівудській алеї слави
– Почесні нагороди від фестивалів, включаючи Венеціанський та Сан-Себастьянський

Батьки Ентоні — Франсіско (Френк) Квінн, ірландсько-мексиканського походження, солдат революції та камерамен у Голлівуді, та Мануела (Неллі) Оахака, мексиканка. Після смерті батька в 1926 році мати виховувала сина одна. Квінн був одружений тричі: перша дружина — Кетрін ДеМілль (прийомна донька Сесіля Б. ДеМілля, 1937–1965), з якою мав п’ятьох дітей (Крістофер, Крістіна, Валентина, Дункан та Франческо; Крістофер потонув у басейні в 1941). Друга — Йоланда Аддолорі (1966–1997), троє дітей (Денні, Лоренцо, Алекс). Третя — Кеті Бенвін (1997–2001), двоє дітей (Антонія та Райан). Крім того, мав позашлюбних дітей від інших стосунків. Загалом у Квінна було 13 дітей, деякі з них (як Франческо та Лоренцо) стали акторами. Родинне життя було бурхливим, з численними романами та розлученнями, але Квінн завжди підкреслював важливість сім’ї.

Ентоні Квінн помер 3 червня 2001 року в Бостоні, штат Массачусетс, у віці 86 років від дихальної недостатності, спричиненої ускладненнями від раку горла. Останні роки він жив у Род-Айленді, займався живописом і скульптурою, виставляв свої роботи. Його останньою роллю стала поява в телевізійному фільмі. Після смерті спадщина Квінна живе в численних перевиданнях фільмів, біографіях та документальних стрічках. Бібліотека в Лос-Анджелесі названа на його честь, а з 2002 року вручається премія його імені за видатні досягнення в кіно. Його картини та скульптури виставляються, а ролі, особливо Зорба, стали класикою світового кіно. Фундація Ентоні Квінна підтримує мистецтво та освіту, надихаючи нові покоління. Квінн залишається символом пристрасного, багатогранного таланту та культурного розмаїття в Голлівуді.