Еммануель Беар

Емманюель Беарт народилася 14 серпня 1963 року в маленькому містечку Гассен на Французькій Рив’єрі, поблизу Сен-Тропе. Вона є дочкою відомого французького співака та поета Гі Беарта сефардського єврейського походження та моделі Женев’єв Галеа, яка мала хорватське, грецьке та мальтійське коріння. Через розлучення батьків у ранньому віці Емманюель разом з матір’ю та братами та сестрами жила на фермі в Провансі, подалі від гламуру паризького світу шоу-бізнесу, який відкидав її батько. У підлітковому віці вона провела літо в Монреалі, де закінчила коледж, а згодом повернулася до Франції, щоб вступити до драматичної школи в Парижі.

Емманюель Беарт — видатна французька акторка, яка знялася в понад 60 фільмах і телепроектах з 1972 року, віддаючи перевагу авторському кіно та соціальним темам. Свою першу роль вона отримала в дитинстві, але справжній прорив стався 1986 року з роллю помсти у фільмі “Манон з джерел” Клода Беррі навпроти Іва Монтана, що принесло їй визнання. Серед найвідоміших проектів — “Красуня і чудовисько” (1991) Жака Ріветта, де вона грала оголену модель; “Серце у зимі” (1992) Клода Соте з Даніелем Отейєм; “Неллі та пан Арно” (1995) Клода Соте, за яку номінована на “Оскар” як іноземний фільм; голлівудський блокбастер “Місія нездійсненна” (1996) з Томом Крузом; та музична комедія “8 жінок” (2002) Франсуа Озона з зірковим акторським складом. Беарт відома своєю гнучкістю: від інтимних драм до театральних постановок і телесеріалів, як “Синдром E” (2022). Її кар’єра охоплює понад 40 років, поєднуючи французьке арт-кіно з міжнародними проектами.

Емманюель Беарт — восьмикратна номінантка на премію “Сезар”, яку виграла 1987 року як найкраща акторка другого плану за “Манон з джерел”. 1995 року отримала Срібного Святого Георгія за найкращу жіночу роль на Московському міжнародному кінофестивалі за “Французьку жінку”. 2002 року поділила Європейську кінопремію за найкращу акторку за “8 жінок” та Срібного ведмедя Берлінського кінофестивалю за видатний художній внесок. 2010 року удостоєна премії Станіславського на Московському кінофестивалі. 2015 року нагороджена Орденом Почесного легіону Франції ступеня лицаря. 2024 року виграла Премію Медіа Енфанс Мажускюль у категорії документального кіно за “Таке гучне мовчання”.

Емманюель Беарт походить з мистецької сім’ї: батько — легендарний співак Гі Беарт (1930–2015), мати — модель Женев’єв Галеа. У неї є зведена сестра Єва (нар. 1959) від батька та шість зведених братів і сестер від матері: Іван, Сара, Міккіс Сер’є від стосунків з Жан-Ів Сер’є, а також Олів’є Геспен, Лізон та Шарлотта від Жан-Жака Геспена. Перший шлюб з актором Даніелем Отейєм (1993–1995) стався на тлі спільних фільмів; від нього в неї народилася дочка Неллі Отей (нар. 18 квітня 1992), яка нині одружена з Лукасом Вейлем і має двох дітей, роблячи Беарт бабусею. Після розлучення Беарт мала роман з музичним продюсером Девідом Франсуа Мороа (близько 1995–2000), від якого в неї син Йоганн Мороа (нар. 1996), брат Патріка Брюеля. Потім короткий роман з продюсером Вінсентом Мейєром, який покінчив життя самогубством 2003 року. Другий шлюб з актором Мішелем Коеном (2008–2011), від якого вони усиновили сина Сурифела Коена (нар. 2009 в Ефіопії, усиновлений у 8 місяців). З 2011 року Беарт у стосунках з режисером Фредеріком Шодьє, з яким одружилася 2018 року; разом вони розвивають сімейну продюсерську компанію, започатковану батьком, і працюють над проектами, як “Фільм Революція СІДА”. Сім’я Беарт тісно пов’язана: разом з сестрою Євою вони вшановують спадщину Гі Беарта через альбоми та фільми.

Наразі, у 2025 році, Емманюель Беарт, якій виповнилося 62, продовжує активну кар’єру в кіно та документалістиці, поєднуючи акторство з соціальним активізмом. У 2023 році вона співавторка та співрежисерка документального фільму “Таке гучне мовчання” з Анастасією Міківою, де розкрила свою історію жертви інцесту в дитинстві (від 10 до 14 років), не називаючи кривдника, і наголосила на ролі Крістін Англо в її зціленні; фільм отримав визнання за ламання табу. 2024 року знялася в короткометражному “Амелія Старлайт” Лори Томассент у головній ролі. Серед майбутніх проектів — фільми “Безсмертні” Керолін Деруас та “І після” П’єра Менахема, а також участь у серіалі “Синдром E” (2022) як комісар Майя Леклерк. Беарт активно займається громадською діяльністю: як посол ЮНІСЕФ, бореться за права дітей і мігрантів, у 1996 році займала церкву в Парижі на захист “sans-papiers”, а в 2023-му критикувала антиміграційне законодавство Франції. Разом з чоловіком Фредеріком Шодьє розвиває продюсерські проекти, включно з “Фільм Революція СІДА”, та підтримує сімейні ініціативи з сестрою Євою на честь батька. У лютому 2025 року співведуча 50-ї церемонії “Сезар” в Олімпії, де висловила вдячність за документальні нагороди, пов’язані з чоловіком. Нещодавно поділилася сімейними моментами: Пасхою 2025 з дітьми Неллі, Сурифелом та онуком на полюванні на яйця, а в травні — фото сина Йоганна, відзначаючи його схожість з нею. Беарт комфортно ставиться до віку, кажучи: “Бачу за собою 60 років досягнень”, і планує писати для кіно, подорожувати та підтримувати близьких.