Елізабет Мосс

Елізабет Сінглтон Мосс народилася 24 липня 1982 року в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, США, в музичній родині: батько Рональд Чарльз Мосс — англієць з Бірмінгема, менеджер джазових музикантів, мати Лінда Мосс (уроджена Екстрем) — американка шведського походження, професійна виконавиця на губній гармоніці в жанрах джазу та блюзу. У неї є молодший брат Дерек Мосс, з яким вона виросла в творчому середовищі, де мистецтво було пріоритетом, а батьки підтримували її ранні інтереси до балету та акторства. З шести років Елізабет займалася балетом, мріючи стати професійною танцівницею, і в підлітковому віці переїхала до Нью-Йорка, щоб навчатися в балетній школі, але зрештою обрала акторську кар’єру. Навчалася вдома (homeschooling), закінчивши середню школу на два роки раніше за однолітків у 1999 році, що дозволило їй балансувати освіту з ранніми ролями в кіно та ТБ.

Елізабет Мосс — американська акторка, режисерка, продюсерка та сценаристка, відома ролями сильних, складних жінок у престижних телесеріалах та незалежному кіно, що принесло їй статус “королеви піку ТБ” від Vulture. Кар’єру почала в ранньому дитинстві з ролі в мінісеріалі *Lucky/Chances* (1990), а перше визнання прийшло за роль дочки президента Зої Барлет у політичній драмі NBC *The West Wing* (1999–2006). Прорив стався з роллю Пеггі Олсон, секретарки, що стає копірайтеркою, у ситкомі AMC *Mad Men* (2007–2015), за яку отримала шість номінацій на Primetime Emmy. Серед знакових телепроектів — детективка Робін Гріффін у мінісеріалі BBC *Top of the Lake* (2013, 2017), за яку виграла Золотий глобус, та Джун Осборн (Оффред) у дистопії Hulu *The Handmaid’s Tale* (2017–2025), де також виступила продюсеркою та режисеркою, зобразивши опір тоталітарному режиму. У кіно Мосс блищала в *Girl, Interrupted* (1999) з Анджеліною Джолі, *The Invisible Man* (2020) як жертва невидимого переслідувача, *Us* (2019) Джордана Піла та *Shirley* (2020) про письменницю Ширлі Джексон. Вона також знімалася в *Shining Girls* (Apple TV+, 2022) та *The Veil* (FX on Hulu, 2024), а на Бродвеї грала в *Speed-the-Plow* (2008) та *The Heidi Chronicles* (2015). Мосс — послідовниця саєнтології та феміністка, часто обирає проекти з соціальним підтекстом.

Елізабет Мосс має понад 40 премій та 140 номінацій: дві Primetime Emmy (2017, 2018) за The Handmaid’s Tale, два Золоті глобуси (2014 за Top of the Lake, 2018 за *The Handmaid’s Tale*), два Critics’ Choice Television Awards (2014, 2018) та два Screen Actors Guild Awards (2008, 2009) за ансамбль у *Mad Men*. Номінація на Tony Award (2016) за *The Heidi Chronicles*, п’ять номінацій на Primetime Emmy за *Mad Men* (2009–2015), шість за *The Handmaid’s Tale*. У 2025 році номінована на Astra TV Award за найкращу акторку в драматичному серіалі (*The Handmaid’s Tale*), OFTA Television Award та MNFCA Award за *The Invisible Man*; серіал отримав 76 номінацій на Emmy з 15 перемогами, але шостий сезон зазнав snub на 2025 Emmy. Серед інших — Independent Spirit Award номінація (2003) за *Virgin*, Vice/Martin Award (2021) за *The Invisible Man* та Ensemble Tribute на Gotham Television Awards (2025) з кастом *The Handmaid’s Tale*.

Елізабет Мосс походить з творчої сім’ї: батько Рон Мосс — британський менеджер джазових музикантів, мати Лінда — американська блюзова гармоністка шведського походження, яка вплинула на любов до мистецтва; молодший брат Дерек Мосс також зайнятий у творчій сфері, і родина підкреслювала важливість самовдосконалення, натхненна саєнтологією, яку Елізабет практикує з дитинства. Батьки підтримували її ранню кар’єру, дозволяючи балансувати балет і акторство, і досі близькі — Лінда часто з’являється на прем’єрах. У 2009 році Елізабет одружилася з коміком Фредом Армізеном, познайомившись на зйомках *Saturday Night Live*, але шлюб тривав лише вісім місяців і завершився розлученням у 2011-му через його невірність; Армізен пізніше визнав: “Я був жахливим чоловіком”. Попри біль, Мосс висловила полегшення, що розрив стався до дітей, і зосередилася на кар’єрі. З 2012 по 2015 рік мала роман з оператором Адамом Шапіро, з яким познайомилася на зйомках, але розійшлися через відстань; були чутки про заручини з Томом Крузом у 2000-х, але вони заперечені. З 2024 року не в публічних стосунках, зберігаючи приватність. У січні 2024-го оголосила про вагітність першою дитиною (батько не розголошений), і в березні 2025-го підтвердила народження сина чи дочки, описуючи материнство як “найбільшу радість і виклик”, з дитиною на сеті *The Handmaid’s Tale*. Мосс балансує кар’єру з новим етапом життя, кажучи: “Я краща мати, ніж акторка зараз”.

Станом на грудень 2025 року Елізабет Мосс, якій 43 роки, завершила епоху *The Handmaid’s Tale* шостим і фінальним сезоном на Hulu (прем’єра 8 квітня 2025-го), де грала, режисерувала та продюсувала, описуючи прощання як “емоційний ролер-костер”, але з оптимізмом щодо революційного фіналу; серіал отримав 36 подань на Emmy 2025, але snub у основних категоріях шокував фанатів, попри її номінацію на Astra TV Award. Як мати однорічної дитини (народження 2024-го), Мосс фокусується на балансі: “Материнство змінило мою гру в Джун, зробивши її глибшою”, і брала малюка на сет, святкуючи “привілей” з колегами. У жовтні 2025-го вийшов темний хорор-комедія *Shell* з Кейт Гадсон, де вона грає акторку, що бореться з віком через сумнівну процедуру, натхненну *The Substance*, і хвалить роль за сатиру на Голлівуд: “Гонка за молоддю — вічна проблема”. Серед поточних — *Last Night at the Lobster* (передпродакшн, режисер Вагнер Моури), драма про закриття ресторану в снігову ніч; *She Will Rise* та *Imperfect Women* (адаптація роману Аріни Макк, Hulu, 2026); сіквел *The Invisible Man* (Blumhouse, скрипт готовий, “має бути не гіршим за оригінал”). Мосс планує комедію чи ромком, бо “я не така серйозна в житті”, і режисуру — “Хочу історії про сильних жінок”. Активістка саєнтології та фемінізму, вона підтримує права матерів і екологію, живучи в Лос-Анджелесі з дитиною та родиною, описуючи 2025-й як “відродження: кінець ери, початок нової глави”.