Едвард Геррманн

Едвард Геррманн (повне ім’я Едвард Кірк Геррманн) народився 21 липня 1943 року у Вашингтоні, округ Колумбія, США. Він виріс у Гросс-Пойнті, штат Мічиган, у родині інженера Джона Ентоні Геррманна та домогосподарки Джин Елеонор (уроджена О’Коннор). Закінчив Університет Бакнелл у 1965 році, а згодом навчався акторській майстерності в Лондонській академії музичного та драматичного мистецтва завдяки стипендії Фулбрайта. Дебютував на Бродвеї у 1970-х і швидко став відомим завдяки благородній зовнішності, глибокому голосу та елегантній манері гри.

Едвард Геррманн — американський актор театру, кіно та телебачення, режисер і сценарист. Найбільшу славу йому принесли ролі президента Франкліна Д. Рузвельта у телефільмах «Елеонор і Франклін» (1976) та «Елеонор і Франклін: Білі роки» (1977), а також у мюзиклі «Енні» (1982). Серед інших знакових робіт — фільми «Редс» (1981), «Загублені хлопці» (1987), «За бортом» (1987), «Ніксон» (1995), «Авіатор» (2004) та «Вовк з Волл-стріт» (2013). На телебаченні він запам’ятався роллю Річарда Гілмора у серіалі «Дівчата Гілмор» (2000–2007). Актор також активно озвучував документальні фільми History Channel та PBS.

Едвард Геррманн отримав премію «Тоні» за найкращу чоловічу роль другого плану у виставі «Професія місіс Воррен» (1976). Він також здобув премію «Еммі» за найкращу гостьову роль у драматичному серіалі за роботу в «The Practice» (1999). Був номінований на кілька «Еммі» за ролі Рузвельта та мав численні визнання за театральні та голосові роботи.

Едвард Геррманн був одружений двічі. Перший шлюб із сценаристкою Лей Керран (1978–1992) закінчився розлученням. У 1993 (або 1994) році він одружився зі Стар Гейнер (Стар Роман), з якою прожив до своєї смерті. У актора троє дітей: син Рорі (шеф-кухар), доньки Рієн і Емма. Від попередніх стосунків у нього також був пасинок, який згодом змінив прізвище на Геррманн. Родина мешкала в Салісбері, штат Коннектикут. Актор рідко говорив про особисте життя, але завжди підкреслював любов до дітей і родинних свят.

Едвард Геррманн помер 31 грудня 2014 року у Нью-Йорку у віці 71 року від раку мозку. Його остання робота — озвучення документального серіалу Кена Бернса «Рузвельти» (2014) та «Рак: Імператор усіх хвороб» (2015, посмертно). Сьогодні його ролі, особливо Річарда Гілмора в «Дівчатах Гілмор» та Франкліна Рузвельта, залишаються класикою американського телебачення та кіно. Фільми та серіали з його участю продовжують транслюватися і доступні на стрімінгових платформах. Нових проектів немає, оскільки актор пішов з життя понад 11 років тому. Його благородний образ і глибокий голос назавжди залишилися в пам’яті глядачів.