Eduard Nazarov

Едуард Васильович Назаров народився 23 листопада 1941 року в Москві, СРСР (нині Росія), під час бомбардувань міста — в бомбосховищі. Він виріс у Москві, де рано зацікавився малюванням та анімацією. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВГІК) у 1967 році за спеціальністю «художник-мультиплікатор» (курс Івана Іванова-Вано та Романа Давидова). З 1961 року працював на студії «Союзмультфільм», де пройшов шлях від асистента до режисера. З 2007 по 2016 рік був художнім керівником студії «Пілот». Помер 11 вересня 2016 року в Москві на 75-му році життя від проблем із серцем.

Едуард Назаров — класик радянської та російської анімації, відомий своїм самобутнім стилем, гумором, фольклорними мотивами та глибоким психологізмом. Найвідоміший його фільм — «Був пес» (Жил-был пёс, 1982), який став культовим завдяки фразам «Щас спою!» та «Всьо, співаю!». Серед інших шедеврів — «Подорож мурашки» (1983), «Мартинко» (1987), «Він усе життя був добрим» (1987), «Вовк і заєць» (серія «Ну, постривай!»), «Гора самоцвітів» (проєкт, де він керував епізодами). Він також озвучував персонажів (часто сам себе), ілюстрував книги та викладав у ВГІКу. Його роботи поєднують фольклор, сатиру та філософію, вплинули на покоління аніматорів. Назаров був віце-президентом ASIFA та одним із лідерів Міжнародного фестивалю анімації КРОК.

Едуард Назаров — Народний артист Російської Федерації (2012), Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1991). Лауреат Державної премії РРФСР імені братів Василєвих (1986) за внесок в анімацію. Його фільми отримували численні призи на міжнародних фестивалях: Гран-прі в Аннесі, призи в Загребі, Лейпцигу, Обергаузені тощо. «Був пес» отримав спеціальний приз на Олімпійському фестивалі анімації та став класикою світової анімації. У 2016 році після смерті його спадщина визнана на багатьох фестивалях та ретроспективах.

Інформація про родину Едуарда Назарова публічно обмежена — відомо, що він народився в Москві під час війни, але подробиці про батьків чи братів/сестер не розголошуються широко. Він був одружений, мав дітей (зокрема сина), але деталі приватного життя тримаються в таємниці. Актор та режисер рідко говорив про сім’ю в інтерв’ю, зосереджуючись на творчості. Після його смерті в 2016 році родина не публікувала багато особистих матеріалів. Наразі немає детальних підтверджених даних про дружину чи нащадків у відкритих джерелах.

Едуард Назаров помер 11 вересня 2016 року в Москві від серцевих проблем, тому станом на 2026 рік він не є живою особою. Його фільми залишаються класикою: «Був пес» та інші регулярно транслюються, доступні на YouTube, «КіноПоиск» та в архівах «Союзмультфільму». У 2021 році відзначали 80-річчя від дня народження (ретроспективи, статті в пресі). Його роботи вивчаються в контексті радянської анімації, особливо в Довженко-Центрі, на фестивалях КРОК та ASIFA. Студія «Пілот» продовжує діяльність, зберігаючи спадщину Назарова. Нових проєктів немає, але фільми періодично реставруються та перевидаються. Він вважається легендою анімації, чиї твори вплинули на сучасних режисерів як Юрій Норштейн чи Гаррі Бардін.