Дзиґа Вертов

Дзиґа Вертов (справжнє ім’я Давид Абелевич Кауфман, пізніше Денис Аркадійович Кауфман) народився 2 січня 1896 року (21 грудня 1895 за старим стилем) в місті Білосток, що тоді входило до складу Російської імперії (нині Польща), в єврейській родині книготорговця. Під час Першої світової війни родина евакуювалася спочатку до Москви, а потім до Петрограда. Вертов помер 12 лютого 1954 року в Москві від раку в віці 58 років. Він вважається одним із піонерів документального кіно та яскравим представником авангарду.

Дзиґа Вертов був радянським кінорежисером, сценаристом і теоретиком кіно, одним із засновників документального кінематографа. Він розробив теорію “Кіно-ока” (кіно-глазу), яка наголошувала на документальному фіксуванні реальності без акторів, сценарію та декорацій. Найвідоміші його роботи: “Людина з кіноапаратом” (1929) — експериментальний шедевр, визнаний одним із найкращих фільмів усіх часів, “Ентузіазм (Симфонія Донбасу)” (1930) — один із перших звукових документальних фільмів, “Кіно-око” (1924), “Шоста частина світу” (1926), “Три пісні про Леніна” (1934). Вертов створив серію кіножурналів “Кіно-правда” (1922–1925) і був лідером групи “Кіноки”. Його інноваційний монтаж, прихована камера та ритмічна структура вплинули на розвиток світового кіно.

Дзиґа Вертов не отримав багатьох офіційних нагород за життя через конфлікти з владою та критику його експериментів. Фільм “Кіно-око” (1924) здобув срібну медаль і диплом на Міжнародній виставці декоративних мистецтв у Парижі 1925 року. Його роботи отримали визнання посмертно: “Людина з кіноапаратом” неодноразово визнавалася найкращим документальним фільмом (наприклад, у опитуванні Sight & Sound). Вертов вважається класиком авангарду, але за радянських часів його часто ігнорували через невідповідність соцреалізму.

Дзиґа Вертов народився в єврейській родині: батько Абель Кауфман був власником книжкових магазинів і бібліотекарем, мати — домогосподаркою. У нього були молодші брати Михайло Кауфман (кінооператор, співпрацював з Вертовим у “Людині з кіноапаратом”) та Борис Кауфман (відомий оператор у Франції та США, лауреат “Оскара”). Батьки загинули під час Голокосту. Вертов одружився з Єлизаветою Свіловою (1923 рік), яка була його монтажеркою, співавторкою та близькою соратницею в групі “Кіноки”; шлюб тривав до його смерті. Дітей у пари не було. Єлизавета після смерті чоловіка присвятила життя збереженню його спадщини. Родина підтримувала його творчість, але війна та еміграція роз’єднали братів.

Дзиґа Вертов помер 1954 року, тому зараз його спадщина продовжує жити в історії кіно. Його фільми регулярно реставруються, показуються на фестивалях і вивчаються в кіношколах. “Людина з кіноапаратом” залишається одним із найвпливовіших фільмів, надихаючи режисерами документалістики та авангарду. Теорія “Кіно-ока” вплинула на cinéma vérité (Жан Руш, Едгар Морен), групу Дзиґи Вертова (Жан-Люк Годар) та сучасне відеоарт. У 2020-х роках виходять нові книги про нього (наприклад, біографія Джона МакКея), проводяться ретроспективи в музеях (Австрійський фільммuseum має велику колекцію). В Україні його вважають частиною національної кінематографічної спадщини, знімають документальні фільми про нього. Майбутні проекти — подальші реставрації та дослідження його архіву. Вертов символізує інноваційний дух раннього радянського кіно та боротьбу за “чисте” документальне мистецтво.