Джина Лоллобріджида

Джина Лоллобріджида (повне ім’я Луїджина Лоллобріджида) народилася 4 липня 1927 року в Субіако, провінція Лаціо, Італія, приблизно за 60 км від Риму. Вона була другою з чотирьох дочок у родині мебляра Джованні Лоллобріджиди та його дружини Джузеппіни Меркурї. Дитинство пройшло в бідній сільській місцевості після Другої світової війни, родина пережила важкі часи. У юності вона брала участь у конкурсах краси, посіла третє місце на Miss Italia 1947 року, що відкрило їй двері в кіно. Вона померла 16 січня 2023 року в Римі у віці 95 років від ниркової недостатності та пневмонії, похована в рідному Субіако.

Джина Лоллобріджида — актриса, модель, фоторепортер та скульптор, чия кар’єра тривала з 1940-х до 1990-х років. Вона стала міжнародною зіркою завдяки ролям у італійському та голлівудському кіно 1950–1960-х, зокрема в фільмах «Фанфан-Тюльпан» (1952), «Хліб, любов і фантазія» (1953), «Хліб, любов і ревнощі» (1954), «Найкрасивіша жінка світу» (1955), «Соломон і цариця Савська» (1959), «Приходьте у вересні» (1961) та «Бона Сера, місіс Кемпбелл» (1968). Вона знімалася поряд з Гамфрі Богартом, Френком Сінатрою, Роком Гадсоном, Ерролом Флінном та Юлом Бріннером. Після 1970-х вона відійшла від акторства, зосередившись на фотографії (портрети знаменитостей, включно з Полом Ньюманом та Сальвадором Далі) та скульптурі. Її прозвали «La Lollo», а зачіску «салат Лолло» назвали на її честь. Вона була однією з останніх зірок Золотої ери Голлівуду.

Джина Лоллобріджида отримала численні нагороди за внесок у кіно та мистецтво. Вона виграла три премії David di Donatello, два Nastro d’Argento, шість Bambi Awards, Henrietta Award на 18-й церемонії Golden Globe Awards (1961) як World Film Favorite. Вона була номінована на Golden Globe за найкращу жіночу роль другого плану в серіалі «Falcon Crest» (1985). У 2018 році отримала орден «За заслуги перед Італійською Республікою» (OMRI). Також має зірку на Алеї слави в Голлівуді, нагороди від Французького ордену Почесного легіону за скульптуру та інші визнання на фестивалях. Її роботи регулярно відзначалися в Європі та США за іконічний статус.

Джина Лоллобріджида народилася в родині мебляра Джованні Лоллобріджиди та Джузеппіни Меркурї, мала трьох сестер. У 1949 році вона вийшла заміж за югославського лікаря Мілко Шкофіча, який згодом став її менеджером; шлюб тривав до 1971 року. У пари народився єдиний син Андреа Мілко Шкофіч-молодший (Milko Škofič Jr.) 28 липня 1957 року. Після розлучення стосунки з сином були складними, але він є її єдиним спадкоємцем. У 1984–2006 роках мала тривалі партнерські стосунки з іспанським бізнесменом Хав’єром Рігау і Рафолсом, з яким у 2006 році навіть оголошувала заручини, але вони були скасовані через медійний тиск. Вона мала онука Димитрія. Джина зберігала приватність сімейного життя, але часто згадувала синів та онука в пізніх інтерв’ю.

Джина Лоллобріджида померла 16 січня 2023 року в клініці Риму у віці 95 років після падіння та операції на стегні у 2022 році. Станом на 2026 рік її спадщина продовжує жити: фільми транслюються, виставки її фотографій та скульптур періодично проводяться в Італії та Європі. У 2023–2025 роках вийшли документальні фільми та книги про її життя, зокрема спогади про Голлівуд та італійське кіно. Її архіви зберігаються в музеях, а образ «La Lollo» залишається символом італійської краси 1950–1960-х. Родина, зокрема син Мілко-молодший та онук, керує спадщиною. Немає нових проєктів, пов’язаних з нею, оскільки вона завершила активну кар’єру ще в 1990-х, але її внесок у кіно, фотомистецтво та скульптуру регулярно згадується в ретроспективах та біографіях.