Джилло Понтекорво

Джилло Понтечорво (справжнє ім’я — Джільберто Понтечорво) народився 19 листопада 1919 року в Пізі, Італія, у заможній світській єврейській родині. Він був одним із багатьох дітей (п’ятий з восьми або десятий з десяти за різними джерелами). Його батько займався бізнесом, а родина мала антифашистські погляди. Під час Другої світової війни Понтечорво брав участь в італійському опорі, був членом Італійської комуністичної партії. Він вивчав хімію в Університеті Пізи, але покинув навчання, а пізніше переїхав до Парижа та працював журналістом. Після війни повернувся до Італії і почав кар’єру в кіно як документаліст та асистент режисера.

Джилло Понтечорво — італійський кінорежисер і сценарист, один із ключових представників політичного кіно 1960–1970-х років. Найвідоміший завдяки фільму «Битва за Алжир» (1966), який отримав Золотого лева на Венеційському кінофестивалі та номінації на «Оскар». Серед інших значних робіт — «Капо» (1960) про концтабір, «Спалений» (Queimada / Burn!, 1969) з Марлоном Брандо та «Огро» (1979). Його фільми відзначаються реалістичним стилем, близьким до документального, антиколоніальною тематикою, дослідженням революцій, імперіалізму та боротьби пригноблених. Понтечорво зняв лише кілька повнометражних стрічок, але вони мали величезний вплив на світове кіно.

Джилло Понтечорво отримав Золотого лева Венеційського кінофестивалю за «Битву за Алжир» (1966). Фільм також був номінований на дві премії «Оскар» — за найкращу режисуру та найкращий оригінальний сценарій (1969). «Капо» номінувався на «Оскар» як найкращий іноземний фільм (1961). Він мав численні інші нагороди на міжнародних фестивалях і визнання за внесок у політичне та документальне кіно.

Джилло Понтечорво походив із великої заможної єврейської родини. Серед його братів — відомий фізик Бруно Понтечорво, який у 1950 році переїхав до СРСР, та генетик Гвідо Понтечорво. У 1964 році він одружився з Марією Аделе «Піччі» Цііно, з якою прожив до кінця життя. У подружжя народилося троє синів: Марко Понтечорво (став кінооператором і режисером), Лудовко та Сімеоне. Раніше Понтечорво мав стосунки з жінкою на ім’я Анрієтт. Родина була антифашистською, а сам режисер тривалий час зберігав ліві погляди. Він рідко виставляв особисте життя на показ.

Джилло Понтечорво пішов з життя 12 жовтня 2006 року у віці 86 років у Римі. Його спадщина продовжує жити: фільми регулярно реставрують і показують на фестивалях. У 2026 році відзначається 60-річчя «Битви за Алжир» — одного з найвпливовіших політичних фільмів в історії кіно. Стрічка використовувалася як навчальний матеріал як революційними рухами, так і військовими структурами. Роботи Понтечорво залишаються актуальними в дискусіях про колоніалізм, опір і політичне кіно. Його син Марко продовжує сімейну традицію в кінематографі.