Джозеф Коттен

Джозеф Чешир Коттен народився 15 травня 1905 року в місті Петерсберг, штат Вірджинія, у родині поштового службовця. Він вивчав акторську майстерність у Вашингтоні, після чого переїхав до Нью-Йорка, де розпочав кар’єру на Бродвеї та в радіопостановках. Його доленосна зустріч з Орсоном Веллсом у 1930-х роках призвела до створення легендарного театру Mercury Theatre та початку блискучої кінокар’єри.

Він здобув світову славу завдяки головним ролям у шедеврах світового кінематографа, таких як «Громадянин Кейн», «Тінь сумніву» Альфреда Гічкока та «Третя людина». Його стримана, аристократична манера гри та глибокий голос зробили його одним із найбільш затребуваних акторів 1940-х років. Також він знявся у таких відомих стрічках, як «Газове світло», «Дуель під сонцем» та «Портрет Дженні».

У 1949 році Джозеф Коттен отримав престижний Кубок Вольпі на Венеційському кінофестивалі за найкращу чоловічу роль у фільмі «Портрет Дженні». Попри те, що він жодного разу не був номінований на премію Оскар, його внесок у кінематограф вважається фундаментальним. Актор отримав власну зірку на Голлівудській алеї слави за досягнення в індустрії кіно, що підтверджує його статус легенди Золотого віку Голлівуду.

Коттен був одружений двічі: його першою дружиною була Ленор Кіпп, з якою він прожив у шлюбі з 1931 року до її смерті в 1960-му. Того ж року він одружився з британською актрисою Патріцією Медіна, цей союз тривав 34 роки до самої смерті актора. Хоча він не мав біологічних дітей, він був відданим вітчимом для доньки своєї першої дружини та завжди ставив сімейні цінності на перше місце. Родина Джозефа була відома своєю гостинністю в голлівудських колах.

Джозеф Коттен пішов із життя 6 лютого 1994 року у віці 88 років від пневмонії, залишивши по собі величезний творчий доробок, що нараховує десятки класичних фільмів. Його останні появи на екрані відбулися на початку 1980-х, зокрема в епічній стрічці «Брама раю». Він встиг написати відверту автобіографію під назвою «Vanity Will Get You Somewhere», яка стала бестселером. На сьогодні його ролі вивчаються в кіношколах як зразок бездоганного акторського стилю та психологічної глибини.