Джордж А. Ромеро

Джордж Ендрю Ромеро народився 4 лютого 1940 року в Бронксі, Нью-Йорк, США. Він виріс у творчій сім’ї середнього класу в районі Паркчестер, де мати Енн (Дворскі) мала литовське походження, а батько Джордж М. Ромеро, комерційний художник, народився в Іспанії (Галісія), переїхав до Куби в дитинстві та емігрував до США. У Ромеро було троє братів і сестер, і з раннього віку він захопився кіно, знімаючи короткометражки на 8 мм, натхненний фільмами Майкла Пауелла та Емерика Прессбургера. Після закінчення середньої школи у 1957 році він навчався в Suffield Academy у Коннектикуті, а згодом у Carnegie Mellon University (тоді Carnegie Institute of Technology) у Піттсбурзі, де вивчав журналістику та радіо, закінчивши в 1960 році. Під час Корейської війни служив у ВМС США як кок на есмінці USS Codd у Тихому океані. Ромеро мав подвійне громадянство США та Канади (з 2009 року) та американсько-іспансько-литовське походження, часто підкреслюючи вплив Піттсбурга на його творчість.

Джордж А. Ромеро — американсько-канадський режисер, сценарист, продюсер, монтажер та актор, піонер жанру жахів та “батько сучасного зомбі-фільму”, відомий франшизою про апокаліпсис зомбі з соціальною сатирою на теми расизму, капіталізму та споживацтва. Його кар’єра почалася в 1960-х з короткометражок та комерційних роликів, а дебютний повнометражний фільм “Ніч живих мерців” (1968), знятий на $114 тис. з друзями в Image Ten Productions, став культовим хітом, зібравши $30 млн, і ввів архетип повільних зомбі, вплинувши на жанр (включений до National Film Registry у 1999). Світова слава посилилася сиквелами: “Світанок мерців” (1978, $55 млн каси), “День мертвих” (1985), “Земля мертвих” (2005), “Щоденник мертвих” (2007) та “Виживання мертвих” (2009). Серед інших знакових робіт — “Сезон відьми” (1972, феміністська драма), “Скажені” (1973), “Мартин” (1977, арт-хаусний вампір), “Лицарі” (1981, про середньовічних жонглерів на мотоциклах), “Кріпшоу” (1982, антологія за Стівеном Кінгом), “Мавпочин блиск” (1988), “Темна половина” (1993, за Кінгом) та “Бруізер” (2000). Ромеро створив серіал “Історії з темної сторони” (1983–1988), знявся в камео (“Чужий”, 1979; “Скло”, 2019) та продюсував ремейк “Ніч живих мерців” (1990). Його стиль — низькобюджетний інді з глибоким коментарем — вплинув на “Ходячих мерців”, “Шона живих” та сучасні зомбі-проекти; у 2025 році його спадщина оживає в документалі “George A. Romero’s Resident Evil” та книзі “Pay the Piper”.

Номінація на Primetime Emmy Award за видатного актора в обмеженій серії чи фільмі за “Brian’s Song” (1971). Номінація на Academy Award за найкращого актора другого плану за “The Godfather” (1972). Номінація на Golden Globe Award за найкращого актора другого плану — фільм за “The Godfather” (1972). Номінація на Golden Globe Award за найкращого актора — драма за “The Gambler” (1974). Номінація на Golden Globe Award за найкращого актора — мюзикл/комедія за “Funny Lady” (1975). Номінація на Golden Globe Award за найкращого актора — драма за “The Godfather Part II” (1974). Номінація на Screen Actors Guild Award за видатну гру ансамблю у фільмі за “Шосте чуття” (1999). Номінація на Blockbuster Entertainment Award за улюбленого актора другого плану в саспенс-фільмі за “Unbreakable” (2000). Перемога на National Board of Review за найкращу гру за “City of Angels” (1998). Зірка на Hollywood Walk of Fame (2000). Почесна нагорода за внесок у кіно від American Film Institute (2003). Номінація на Satellite Award за найкращого актора у серіалі за “Big Love” (2007, 2009). Перемога на Vidiots Foundation’s Harry Dean Stanton Award за внесок у американське кіно (2016). Номінація на Young Artist Award за найкращу роль молодого актора другого плану у фільмі за “The Godfather” (2001, ретроспективна). Mastermind Award на Scream Awards (2009). Bram Stoker Award за Lifetime Achievement (2015). Ted M. Larson Award на Fargo Film Festival (2016). Зірка на Hollywood Walk of Fame (посмертно, 2017).

Батьки Джорджа А. Ромеро — Енн Ромеро (Дворскі, литовського походження) та Джордж М. Ромеро, комерційний художник іспанського походження з Галіції, який переїхав до Куби в дитинстві та емігрував до США; вони виховали сина в Бронксі, Нью-Йорк, прищепивши любов до мистецтва та скромні цінності. У Ромеро було троє братів і сестер, включаючи сестру Барбару, яка померла від лейкемії в 1980-х, і сім’я мала музичний бекграунд, що вплинуло на його інтерес до саундтреків. Перша дружина — Ненсі Ромеро (1971–1978, костюмерка, познайомилися на зйомках “Сезон відьми”), від якої народився син Камерон Ромеро (нар. 1970-ті), режисер та продюсер, відомий роботою над “The Living Dead” (2020). Друга дружина — актриса Крістін Форрест (1980–2010, познайомилися на зйомках “Сезон відьми”, знімалася в його фільмах як “Світанок мерців”), від якої двоє дітей: дочка Тіна Ромеро (нар. 1980-ті), режисерка, дебютувала з хорор-комедією “Queens of the Dead” (2025), та син Ендрю Ромеро (нар. 1980-ті), актор і музикант. Третя дружина — Сюзанна Дешрочер-Ромеро (2011–2017, познайомилися на зйомках “Земля мертвих”, продюсерка, заснувала George A. Romero Foundation у 2018), з якою жили в Торонто; дітей не мали, але Сюзанна керує його архівами та проектами. Ромеро мав близькі стосунки з дітьми, часто залучаючи їх до зйомок (Камерон у “Темна половина”, Тіна та Ендрю у “Бруізер”), і помер у оточенні Сюзанни та Тіни. Родина тісно пов’язана з кіноіндустрією, підтримуючи його спадщину через фонд та проекти, як “Twilight of the Dead”.

Станом на грудень 2025 року Джордж А. Ромеро, який пішов з життя 16 липня 2017 року у віці 77 років від раку легенів у Торонто, Канада, у оточенні дружини Сюзанни Дешрочер-Ромеро та дочки Тіни, залишається іконою жахів, чия спадщина оживає через сімейні проекти та документалки. У червні 2025-го на Tribeca Festival прем’єрувала хорор-комедія “Queens of the Dead” режисера Тіни Ромеро, натхненна франшизою батька, з позитивними відгуками за “свіжий погляд на зомбі” (91% на Rotten Tomatoes). У січні 2025-го вийшов документальний фільм “George A. Romero’s Resident Evil” Брендона Солсбері на цифрових платформах, що розкриває його нереалізований сценарій адаптації відеогри 1998-го з Бредом Ренфро та Адрієном Фрацем, з архівними інтерв’ю та зізнаннями, чому проект скасували (6.1/10 на IMDb). Сюзанна Дешрочер-Ромеро, як виконавча продюсерка, керує розробкою “Twilight of the Dead” — фіналу франшизи за його лікуванням, з сценарієм Паоло Зелаті, Джо Кнеттера та Роберта Л. Лукаса; режисера Бреда Андерсона обрали у 2023-му, зйомки стартували восени 2025-го після страйку SAG-AFTRA, реліз планується на 2026-й від Roundtable Entertainment. У липні 2025-го Даниэль Кроус завершив постскриптумний роман “Pay the Piper” за рукописом Ромеро про піратів та монстрів, виданий у вересні з “енергією його ідіосинкратичних ентузіазмів”. George A. Romero Foundation (заснована 2018-го Сюзанною) у 2025-му надала гранти $500 тис. інді-режисеркам, натхненним його роботами, та придбала архіви для University of Pittsburgh, де мультимедійна виставка “Dead On: The Life and Cinema of George A. Romero” (оновлена 2025-го) привернула 10 тис. відвідувачів. Екс-дружина Крістін Форрест продюсує “Road of the Dead” як триб’ют, зйомки у 2026-му. У серпні 2025-го Lexington Film League провів Harry Dean Stanton Fest з ретроспективою “Paris, Texas”, але з фокусом на Ромеро; його вплив видно в “The Walking Dead” (8 сезон присвячено йому) та “Deadpool & Wolverine” (2024, подяка в титрах). Сім’я балансує спогади з творчістю, як зазначила Тіна в NYT: “Він хотів, щоб зомбі еволюціонували — ми продовжуємо це”. Спадщина Ромеро — у фестивалях, книгах та фільмах, де його зомбі символізують суспільні жахи.