Джон Вотерс

Джон Семюел Вотерс народився 22 квітня 1946 року в Балтиморі, штат Меріленд, США, у заможній католицькій родині. Його батько Джон Вотерс-старший був виробником вогнегасників, а мати Патріс — домогосподаркою. З дитинства Джон захоплювався кіно, особливо експлуатаційними фільмами, жахами та драг-шоу. У підлітковому віці він знімав 8-мм короткометражки, часто з участю друзів. Після школи навчався в Нью-Йоркському університеті, але швидко кинув навчання, щоб повністю присвятити себе кіно. Він відкрито гей, живе в Балтиморі та Нью-Йорку, станом на 2026 рік йому 79 років, і він продовжує активну творчу діяльність.

Джон Вотерс — піонер американського андеграундного та трэш-кіно, творець культового циклу «Треш-трилогії»: «Рожева фламінго» (1972), «Жіночі проблеми» (1974) та «Поліестер» (1981). У цих фільмах він використовував шокуючі елементи, сморід, екскременти, канібалізм, інцест та драг-культуру, знімаючи на мінімальний бюджет з групою постійних акторів «Dreamlanders». Головна зірка — Дівіна (Глен Мілстед), яка стала іконою трэшу. Серед інших відомих робіт — «Плакати на волосся» (1988), «Серіал мама» (1990), «Пекельний бебі» (1994), «Секс-жартівниця» (2004), «Дірка в серці» (2009). Він також знімає документальні фільми, пише книги («Shock Value», «Role Models», «Mr. Know-It-All»), малює, виступає з монологами та з’являється в ролях у фільмах інших режисерів.

Джон Вотерс не отримував «Оскарів» чи великих мейнстрімних премій через свій радикальний стиль, але його внесок у незалежне кіно високо оцінено. У 2015 році Американський інститут кіномистецтва вручив йому Lifetime Achievement Award. У 2018 році він отримав зірку на Голлівудській Алеї слави. Його фільм «Рожева фламінго» включено до Національного реєстру фільмів США як культурно значущий. Він лауреат багатьох фестивальних призів за внесок у кіно, зокрема на Берлінале, Санденсі та Outfest. Його роботи регулярно входять до списків найвпливовіших культових фільмів XX століття.

Джон Вотерс ніколи не був одружений і не мав дітей. Він відкрито гей, але не афішував довготривалих стосунків у публічному просторі. Його найближче оточення — це багаторічні друзі з «Dreamlanders», зокрема Дівіна (до її смерті в 1988 році), Мінк Стоул, Джин Хілл, Мері Вівайн та інші. Він дуже близький зі своєю сім’єю: батьки підтримували його навіть у найскандальніші роки, сестра Патріс Вотерс та інші родичі живуть у Балтиморі. Вотерс часто згадує, що його родина прийняла його ексцентричність і гомосексуальність без осуду. Усе життя він живе сам, оточений величезною колекцією кіноафіші, книг і мистецтва.

Станом на 2026 рік Джон Вотерс живий і активний: йому 79 років, він продовжує писати книги, виступати з монологами по всьому світу, малювати та знімати короткометражки. У 2022 році вийшла його книга «Liarmouth», а в 2024–2025 роках він працював над новим проєктом. Він регулярно з’являється на фестивалях, дає інтерв’ю та веде колонку в журналах. Його класичні фільми («Рожева фламінго», «Плакати на волосся») перевидаються в ремастерах, проводяться ретроспективи, а Дівіна залишається іконою ЛГБТК+ культури. Вотерс вважається живим класиком незалежного кіно, його гумор і естетика вплинули на покоління режисерів (від Джона Кемерона Мітчелла до «The Rocky Horror Picture Show»). Він живе в Балтиморі, де має будинок-музей своїх колекцій, і продовжує насолоджуватися життям у своєму унікальному стилі.