Джон Туртурро

Джон Майкл Туртурро народився 28 лютого 1957 року в боро Бруклін, Нью-Йорк, США. Він є середнім сином у сім’ї: мати Кетрін Флоренс (дівоче прізвище Інцерелла), американка сицилійського походження, була аматорською джазовою співачкою та працювала на військово-морській верфі під час Другої світової війни; батько Ніколас Туртурро емігрував з Італії (місто Джовінатцо) у віці шести років, працював теслею та будівельником, а згодом служив у Військово-морських силах США, помер від раку легенів у 1988 році. Сім’я переїхала до району Роздейл у Квінсі, Нью-Йорк, коли Джону виповнилося шість років; він виріс у католицькій родині з італійськими коренями. Туртурро закінчив State University of New York at New Paltz у 1979 році з бакалавром з театральних студій, а згодом здобув ступінь магістра з драматичного мистецтва в Yale School of Drama у 1983 році. З раннього віку він проявляв інтерес до акторства, дебютувавши в театрі, що заклало основу для його багатогранної кар’єри в кіно, телебаченні та на сцені.

Джон Туртурро — видатний американський актор, сценарист, режисер і продюсер італійського походження, відомий своєю версатильністю у незалежному кіно та колабораціями з режисерами Спайком Лі та братами Коен. Його прорив стався з ролями в “Роби як треба” (Do the Right Thing, 1989) Спайка Лі, де він зіграв Піно, та “Перетин Міллера” (Miller’s Crossing, 1990) братів Коен, де втілив Берні Беренбаума. Серед найвідоміших проектів — головна роль сценариста Бартона Фінка в “Бартона Фінка” (Barton Fink, 1991), за яку він здобув приз за найкращу чоловічу роль у Каннах; ексцентричний боулер Джізус Кінтана в “Великий Лебовскі” (The Big Lebowski, 1998); та Піт у музичній комедії “O Brother, Where Art Thou?” (2000). Туртурро часто знімається в ролях з етнічним колоритом, як у “Квізи Шоу” (Quiz Show, 1994) Роберта Редфорда чи як агент Сеймур Сіммонс у франшизі “Трансформери” (2007–2017). Він також режисер: дебютував з “Мак” (Mac, 1992), натхненним життям батька, та зняв “Згасаючий жиголо” (Fading Gigolo, 2013) з Вуді Алленом. На телебаченні блискуче зіграв Амброза Монка в “Монах” (Monk, 2004–2009) та Ірвінга Бейліфа в “Розрив” (Severance, 2022–дотепер). Його кар’єра охоплює понад 150 проектів, з акцентом на складні, невротичні персонажі, що поєднують гумор, драму та соціальну глибину, роблячи його улюбленцем арт-хаусу та мейнстріму.

Джон Туртурро здобув приз Каннського фестивалю за найкращу чоловічу роль (“Бартона Фінк”, 1991). Прайм-тайм Еммі за видатну гостьову роль у комедійному серіалі (“Монах”, 2004). Caméra d’Or за найкращий дебют (“Мак”, 1992). Обі за видатну гру (“Денні та глибоке синє море”, 1984). Gotham Award за найкращу чоловічу роль (1991). Sundance Vision Award (1992). Нагорода міста Рим (2010) за “Passione”. Почесна нагорода Серце Сараєво (2024). Номінації: три Золоті глобecи (за “Квізи Шоу” 1994, “Ніч” 2016, “Розрив” 2022); чотири Еммі (включаючи за “Ніч” 2017, “Розрив” 2022 та 2025 за епізод “Woe’s Hollow”); чотири Independent Spirit Awards (за “Five Corners” 1989, “Мак” 1994, “Box of Moonlight” 1998); дві SAG Awards (за “Квізи Шоу” 1994, “Ніч” 2016); Drama Desk Award (2005); Saturn Award (2022). У 2025 році номінований на Еммі за “Розрив” та гостьову роль у “Mr. & Mrs. Smith”.

Батьки Джона Туртурро — Кетрін Флоренс Інцерелла, американка сицилійського походження, аматорська джазова співачка, яка пережила сирітство після смерті матері від нелегального аборту, та Ніколас Туртурро, італоамериканець з Джовінатцо, тесляр і військовий, що помер від раку у 1988 році — виховували трьох синів у Брукліні та Квінсі. Джон — середній син; старший брат Ральф Туртурро (1955–2022) проживав у психіатричному центрі Крідмур з початку 2000-х через хронічні проблеми з психічним здоров’ям, і Джон неодноразово говорив про свій досвід догляду за ним як опікуна, підкреслюючи емоційні виклики та важливість співчуття. Молодший брат Ніколас Туртурро — актор, відомий ролями в “NYPD Blue” та “Непереможні”; двоюрідна сестра Айда Туртурро — акторка (“Сопрано”); двоюрідний брат Річард Терміні — композитор і режисер. З 1985 року Джон одружений з акторкою Кетрін Боровіц, з якою познайомився в Yale School of Drama; пара знялася разом у “Illuminata” (1998) та “Fading Gigolo” (2013); Кетрін перейшла на соціальну роботу в 2016 році, але підтримує Джона в кар’єрі. У них двоє дітей: дочка Аріанна Туртурро (нар. 1986) та син Дієго З. Туртурро (нар. 1989), які виросли в Брукліні, де сім’я мешкає з 1988 року в Парк-Слоуп; Джон підкреслює роль родини як опори в балансуванні між роботою та особистим життям. Подружжя має подвійне італійсько-американське громадянство, часто відвідує Італію; Джон ділиться, що досвід догляду за братом навчив його емпатії та стійкості. Загалом, родина Туртурро — тісна мережа творчих душ, де акцент на підтримці та приватності, попри публічну кар’єру.

Наразі, у грудні 2025 року, 68-річний Джон Туртурро продовжує активну кар’єру, поєднуючи акторство, режисуру та фестивальні заходи, фокусуючись на глибоких, людських історіях. Він номінований на Прайм-тайм Еммі за роль Ірвінга Бейліфа в другому сезоні “Розрив” (Severance, Apple TV+), де його персонаж переживає кризу лояльності та пошуки зв’язку; серіал, найпопулярніший на Apple, продовжений на третій сезон. У 2024 році Туртурро знявся в драмах “Кімната поруч” (The Room Next Door) Педро Альмодовара як Даміан Канінгем та “Зріз” (The Cut) Шона Елліса як Боз, обидва проекти отримали схвальні відгуки на фестивалях. Навесні 2025-го він завершив зйомки в кримінальному трилері “Єдиний живий кишеньковий злодій у Нью-Йорку” (The Only Living Pickpocket in New York) режисера Ноа Сегана для MRC і T-Street, де грає Гаррі — останнього майстра кишенькової крадіжки в місті. Серед нових проектів — режисура документального фільму “Джо Торре” (Joe Torre, робоча назва) для MLB Studios та Motto Pictures, присвяченого легендарному менеджеру Yankees, з фокусом на його людську силу та кар’єру з чотирма Світовими серіями; виробництво стартувало в жовтні 2025-го, з продюсерами з родини Торре. Туртурро брав участь у гала New Group (березень 2025), де його вшанували за внесок у театр, та в ArtsRock Gala (квітень 2025) з розмовою про творчість. Він також член журі New York International Children’s Film Festival, підтримуючи кіно для молоді. У березні 2025-го поділився досвідом догляду за братом у розмові з AARP, підкреслюючи важливість для 63 млн американських опікунів. Серед планів — можливе повернення до театру, як “Sabbath’s Theater” (2023), та нові колаборації з Коенами чи Спайком Лі; Туртурро живе в Брукліні з родиною, балансуючи кар’єру з приватним життям і адвокацією психічного здоров’я. Загалом, він залишається версатильним митцем, надихаючи на автентичність у часи змін.