Джон Магоні

Джон Махоні народився 20 червня 1940 року в англійському місті Блекпул, куди його родина була евакуйована під час Другої світової війни. У віці 19 років він переїхав до США, де згодом отримав громадянство і відслужив в армії. Цікаво, що він почав професійну акторську кар’єру досить пізно, лише у віці 37 років, залишивши роботу редактора медичного журналу. До цього він вивчав англійську літературу в Університеті Квінсі в Іллінойсі.

Найбільшу популярність актору принесла роль Мартіна Крейна, батька головних героїв у культовому ситкомі «Фрейзер». Його персонаж, відставний поліцейський із собакою Едді, став одним із найулюбленіших образів на американському телебаченні. Окрім телебачення, Махоні мав блискучу кар’єру в театрі, будучи багаторічним членом трупи Steppenwolf Theatre Company в Чикаго. Також він запам’ятався ролями у фільмах «Скажи що-небудь», «Бартон Фінк» та «Первісний страх».

За свою театральну діяльність Джон Махоні отримав престижну премію Тоні у 1986 році. Робота в серіалі «Фрейзер» принесла йому дві номінації на Еммі та дві номінації на Золотий глобус, а також нагороду Гільдії кіноакторів США у складі кращого акторського ансамблю. Його вважали одним із найнадійніших характерних акторів свого покоління. Чиказька театральна спільнота неодноразово відзначала його внесок у розвиток сцени спеціальними нагородами.

Джон був одним із восьми дітей у родині ірландського походження, яка дуже цінувала свої корені. Попри публічну професію, він ніколи не був одружений і не мав дітей, воліючи тримати особисте життя у суворій таємниці. Він часто називав своїх колег по театру Steppenwolf своєю справжньою родиною, підтримуючи з ними тісні зв’язки протягом десятиліть. Його сестра була черницею, що також свідчить про глибокі релігійні традиції в його сім’ї.

Джон Махоні пішов із життя 4 лютого 2018 року в Чикаго у віці 77 років. До останніх років він залишався активним на сцені та телебаченні, з’явившись у серіалі «Красуні в Клівленді» разом із колегою по «Фрейзеру» Джейн Лівз. Його смерть стала великою втратою для акторської спільноти, яка згадувала його як надзвичайно інтелігентну та добру людину. Останні проекти актора включали озвучування анімаційних фільмів та роботу в незалежних театральних постановках. Пам’ять про нього живе в численних театральних стипендіях, заснованих на його честь у Чикаго.