Джон Лоун

Джон Лоун (справжнє ім’я — Леунг Квок Леунг, кит. 吳國良) народився 13 жовтня 1952 року в Гонконзі (тоді британська колонія). Він був вихований самотньою матір’ю до семи років, після чого його відправили до школи Пекінської опери Chin Chiu Academy, де він пройшов суворе навчання співу, танцям, акробатиці, бойовим мистецтвам та класичному китайському театру — це був жорсткий режим, і він більше ніколи не бачив матір. У підлітковому віці він емігрував до США за спонсорством американської родини, навчався в Santa Ana Community College та American Academy of Dramatic Arts у Пасадені та Нью-Йорку. Він обрав псевдонім «Lone» (одинак), щоб підкреслити своє сирітське походження та подібність до частини свого справжнього імені. Кар’єру розпочав у театрі East West Players в Лос-Анджелесі, де провів 10 років.

Джон Лоун — китайсько-американський характерний актор, найбільш відомий роллю останнього імператора Китаю Пу І в оскароносному фільмі Бернардо Бертолуччі «Останній імператор» (The Last Emperor, 1987), де він зіграв персонажа в різних вікових стадіях — від 18 до 60 років, і ця роль принесла йому номінацію на «Золотий глобус». Раніше він прославився роллю лідера китайської банди Джоу Тая в «Рік дракона» (Year of the Dragon, 1985) Майкла Чіміно (номінація на «Золотий глобус» за найкращу роль другого плану). Серед інших відомих робіт — заголовна роль у «Iceman» (1984), Сун Лілін у «М. Баттерфляй» (M. Butterfly, 1993) Девіда Кроненберга, Шань Ю в «Тінь» (The Shadow, 1994), генерал Шанг у «Година пік 2» (Rush Hour 2, 2001) та епізодичні ролі в «King Kong» (1976) та «Війна» (War, 2007). Він також працював на сцені (Obie Award за роль у п’єсі FOB Девіда Генрі Хванга, 1981), записував музику та виступав як хореограф. Актор мав понад 30 ролей, часто граючи складних азійських персонажів у голлівудських та незалежних проектах.

Джон Лоун двічі номінувався на «Золотий глобус»: за найкращу чоловічу роль другого плану в «Рік дракона» (1985) та за найкращу чоловічу роль у драматичному фільмі за «Останній імператор» (1987). Він отримав Obie Award за видатну гру в п’єсі FOB (1981). Актор також був номінований на Independent Spirit Award за найкращу чоловічу роль другого плану за фільм «The Moderns» (1988). Його фільм «Останній імператор» виграв дев’ять «Оскар», включаючи найкращий фільм, але індивідуальної нагороди Лоун не отримав. Індивідуальних «Оскар» чи «Еммі» в нього немає, але його внесок у кіно та театр високо оцінюють за ролі в класичних стрічках 1980–1990-х.

Джон Лоун був одружений з 1972 по 1979 рік з Ніною Савіно (Nina Savino), азійсько-американською студенткою драми та мистецтва, з якою познайомився в коледжі; шлюб закінчився розлученням. Деталі про дітей чи подальші стосунки публічно не розголошуються — актор завжди ретельно охороняв приватне життя і не мав публічних романів чи шлюбів після 1979 року. Він описував себе як сироту без сімейного прізвища, і це стало частиною його псевдоніму. Батьки та інші родичі не згадуються детально в біографіях — мати виховувала його до семи років, після чого він жив у школі-інтернаті. Сім’я проживала в Гонконзі, пізніше актор жив у США (Лос-Анджелес, Нью-Йорк), Китаї та Канаді, але без публічних деталей про близьких.

Станом на 2026 рік Джону Лоуну 73 роки, і він вважається актором на пенсії — його остання помітна роль датована 2007 роком («Війна»), після чого він практично зник з екрану та сцени. Актор веде приватне життя, подорожуючи між Лос-Анджелесом, Нью-Йорком, Китаєм та Канадою, займаючись особистими проектами, музикою чи хореографією, але без публічних появ чи інтерв’ю. Нових фільмів, серіалів чи театральних постановок у 2025–2026 роках не зафіксовано. Його класичні ролі в «Останньому імператорі», «М. Баттерфляй» та «Рік дракона» продовжують переглядатися, вивчатися в кіношколах і згадуватися в ретроспективах азійсько-американського кіно. Фанати цінують його як піонера ролей для азійських акторів у Голлівуді 1980–1990-х, а його спадщина залишається важливою для представництва азійців у західному кіно. Майбутніх проектів не планується — він обрав спокійне життя поза індустрією.