Джейн Себерґ

Джейн Себерґ народилася 13 листопада 1938 року в Маршаллтауні, штат Айова, США. Вона була дочкою фармацевта Едварда Вальдемара Себерґа шведського походження та вчительки Дороті Арлайн Бенсон англійсько-німецького коріння. З юності мріяла про акторську кар’єру, дебютувала в 17 років після гучного кастингу Отто Премінгера.

Джейн Себерґ була американською актрисою, іконою французької Нової хвилі завдяки ролі Патриції у фільмі Жана-Люка Годара «На останньому подиху» (1960) з Жаном-Полем Бельмондо. Ця роль зробила її символом молодості та бунтарства. Вона знялася в понад 30 фільмах, зокрема «Свята Іоанна» (1957) і «Добридень, смуток» (1958) Отто Премінгера, «Ліліт» (1964) з Ворреном Бітті, мюзиклі «Фарбуй свій фургон» (1969), катастрофі «Аеропорт» (1970). Працювала в Голлівуді та Європі, відома підтримкою громадянських прав і ролями сильних жінок. Її коротка стрижка стала модним трендом.

Джейн Себерґ мала номінацію на Золотий глобус за найкращу актрису в драмі за роль у фільмі «Ліліт» (1965). Була номінована на BAFTA як найкраща іноземна актриса за «На останньому подиху» (1962). Значних перемог на великих преміях не мала, але її внесок у французьку Нову хвилю високо оцінений критиками та кінематографістами. Фільм «На останньому подиху» став класикою та вплинув на світове кіно.

Джейн Себерґ народилася в лютеранській родині середнього класу, мала сестру Мері-Енн та братів Курта й Девіда (молодший брат загинув в автокатастрофі 1968 року). Батьки підтримували її кар’єру, але актриса рідко говорила про родину публічно. Вона була одружена чотири рази: з Франсуа Морейлем (1958–1960), Романом Ґарі (1962–1970, з яким мала сина Дієґо), Деннісом Беррі (1972–1978, розлучення не оформлено) та Ахмедом Хасні (1979). У 1970 році народила дочку Ніну від Карлоса Наварри, яка померла через два дні; ця трагедія глибоко вплинула на неї. Дітей, що вижили, мала одного сина. Особисте життя було бурхливим, з депресіями та спробами самогубства.

Джейн Себерґ померла 30 серпня 1979 року в Парижі у віці 40 років від передозування барбітуратів; смерть визнали ймовірним самогубством, але обставини викликають сумніви через переслідування ФБР. Її тіло знайшли в машині через 10 днів. Переслідування пов’язане з підтримкою Чорних пантер та громадянських прав, що призвело до психічних проблем. Спадщина живе через фільми, особливо «На останньому подиху», документальні стріпи як «Movie Star: The Secret Lives of Jean Seberg» (2013), біографічний фільм «Seberg» (2019) з Крістен Стюарт. У рідному Маршаллтауні проводять щорічний фестиваль її імені. Її історія символізує боротьбу з державним тиском і трагедію голлівудських зірок. Досі обговорюють вплив ФБР на її долю та внесок у кіно Нової хвилі.