Джеральдін Сомервілль

Джеральдін Маргарет Агню-Сомервілль народилася 19 травня 1967 року в Дубліні, Ірландія (за іншими даними — в графстві Міт). Вона виросла в графстві Міт до шести років, після чого її батьки переїхали на острів Мен. З дитинства займалася танцями, а з восьми років навчалася в Arts Educational School у Трінгу, Гартфордшир, де вивчала балет. Після закінчення Guildhall School of Music and Drama в Лондоні в 1989 році вона одразу дебютувала на професійній сцені в ролі Лаури у «The Glass Menagerie» у Royal Exchange Theatre в Манчестері, за що отримала номінацію від Manchester Evening News. Батько Джеральдін — сер Квентін Чарльз Агню-Сомервілль, 2-й баронет, мати — леді Ейпріл Агню-Сомервілль (уроджена Драммонд), родина має аристократичне коріння, пов’язане з королівськими династіями Англії, Шотландії та Франції.

Джеральдін Сомервілль — ірландсько-британська акторка, яка прославилася ролями в якісному британському кіно та телебаченні. Вона зіграла Лілі Поттер (дорослу матір Гаррі) у всіх восьми фільмах серії «Гаррі Поттер» (2001–2011), де її персонаж з’являвся в спогадах та флешбеках. Серед інших ключових ролей — леді Луїза Стокбрідж у сатиричній драмі Роберта Олтмана «Госфорд-парк» (Gosford Park, 2001), яка здобула численні нагороди, включаючи «Оскар» за сценарій. Вона також запам’яталася роллю детектив-сержанта Джейн Пенхалігон у культовому серіалі «Cracker» (1993–1995) з Роббі Колтрейном, за яку отримала номінацію на BAFTA. Інші помітні роботи — «My Week with Marilyn» (2011), «Grace of Monaco» (2014), «Daphne» (2007), «Titanic» (мінісеріал 2012) Джуліана Феллоуза, «Aristocrats» (1999) та численні гостьові ролі в «Poirot», «Silent Witness», «The Bill». Акторка часто грає елегантних, аристократичних жінок у періодичних драмах і має понад 70 ролей у кіно й на ТБ.

Джеральдін Сомервілль була номінована на BAFTA за найкращу акторку за роль Джейн Пенхалігон у серіалі «Cracker» (1995). Вона отримала номінацію Manchester Evening News Theatre Award за найкращу акторку за дебют у «The Glass Menagerie» (1989). Фільми за її участю здобули численні нагороди: «Gosford Park» виграв «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій та Screen Actors Guild Award за найкращий акторський ансамбль (Сомервілль була частиною касту). Серіал «The Black Velvet Gown» (1991), де вона знялася, отримав International Emmy Award за драму. Акторка не має індивідуальних «Оскар» чи «Еммі», але її внесок у британське кіно та телебачення високо оцінюється критиками, особливо за ролі в «Cracker» та «Gosford Park».

Джеральдін Сомервілль одружена з 1995 року (за деякими даними — з грудня 1995) з Вільямом Осборном-Янгом (William Osbourne-Young), бізнесменом або фінансовим експертом. Подружжя має трьох дітей: сина Каспера Вільяма Осборна-Янга (нар. 29 травня 2002), сина Артура Осборна-Янга (нар. 2004) та доньку Роуз Осборн-Янг (нар. 2007). Під час зйомок «Гаррі Поттер і Келих Вогню» (2005) Джеральдін була вагітна третьою дитиною, тому її сцени знімали раніше та використовували спеціальні ракурси й костюми, щоб приховати вагітність. Сім’я проживає в Західному Лондоні, акторка зберігає приватність особистого життя та рідко ділиться деталями про дітей чи чоловіка. Батьки Джеральдін — сер Квентін Агню-Сомервілль та леді Ейпріл — проживають на острові Мен; вона друга дитина в родині з трьох дітей.

Станом на 2026 рік Джеральдін Сомервілль 58 років, і вона продовжує акторську кар’єру, хоча обирає проекти вибірково та рідше з’являється в головних ролях. Її остання значна поява — у серіалах та фільмах 2010-х, таких як «Grace of Monaco» (2014) та «Kids in Love» (2016); з 2020-х нових великих проектів не зафіксовано в публічних джерелах, але вона може брати участь у британських телевізійних драмах чи театрі. Акторка живе спокійним життям у Західному Лондоні з чоловіком та дорослими дітьми, уникає надмірної публічності та соцмереж. Ролі в «Гаррі Поттер» та «Gosford Park» продовжують приносити їй популярність серед нових поколінь глядачів — фільми регулярно транслюються, а фанати цінують її елегантну гру. У майбутньому ймовірні гостьові ролі в престижних британських серіалах чи повернення до театру, адже її досвід у класичних драмах залишається затребуваним. Вона зберігає репутацію однієї з найвитонченіших британських акторок свого покоління.