Дженніфер Лоуренс

Дженніфер Шрейдер Лоуренс народилася 15 серпня 1990 року в Інд-Гіллз, поблизу Луїсвілла, штат Кентуккі, США.
Вона виросла в сім’ї з двох старших братів, Блейна та Бена, у родині, де мати Карен керувала дитячим табором, а батько Ґері працював у будівництві.
З раннього віку Лоуренс проявила інтерес до акторства, граючи в шкільних виставах та місцевому театрі в Луїсвіллі, а в 14 років переконала батьків переїхати до Нью-Йорка для кастингу.
Її кар’єра почалася з моделінгу та маленьких ролей, після чого сім’я оселилася в Лос-Анджелесі, де вона швидко здобула перші успіхи.

Дженніфер Лоуренс — американська акторка та продюсерка, яка здобула світову славу завдяки версатильним ролям у незалежних драмах, франшизах та комедіях, демонструючи емоційну глибину та харизму.
Її кар’єра розпочалася в 14 років з ролі у серіалі “The Bill Engvall Show” (2007–2009), а прорив стався з головною роллю Рі Доллі у драмі “Зимова кістка” (Winter’s Bone, 2010), де за зображення бідної підлітки з Озаркських гір вона отримала першу номінацію на “Оскар”.
Світова популярність прийшла з ролями Містіка у франшизі “Люди Ікс” (X-Men: First Class, 2011; Days of Future Past, 2014; Apocalypse, 2016; Dark Phoenix, 2019) та Кетніс Евередін у серії “Голодні ігри” (The Hunger Games, 2012–2015), що зібрала мільярди доларів і зробила її найкасовішою акторкою.
Серед знакових проектів — романтична комедія “Недолікований оптимізм” (Silver Linings Playbook, 2012), де вона зіграла Тіффані, за що виграла “Оскар” за найкращу жіночу роль; “Американський обман” (American Hustle, 2013) Девіда О. Рассела як Розалін Розенфілд; “Радість” (Joy, 2015) про винахідницю; та сатира “Не дивись вгору” (Don’t Look Up, 2021) Адама Маккея.
Лоуренс також відома драмами “Козeway” (Causeway, 2022), де виступила продюсеркою, та комедією “Ніяких жорстких почуттів” (No Hard Feelings, 2023), де зіграла ескорт-дівчину.
У 2025 році вона знялася у психологічній драмі “Вмерти, моя любов” (Die, My Love) Лінн Ремзі поряд з Робертом Паттінсоном як молода мати з психічними проблемами, що принесло визнання критиків.
Її фільми загалом зібрали понад 6 мільярдів доларів, роблячи її однією з найуспішніших акторок свого покоління.

Дженніфер Лоуренс є володаремкою премії “Оскар” за найкращу жіночу роль у “Недолікований оптимізм” (2013), ставши наймолодшою переможницею в цій категорії з часів Марлень Дітріх, та має чотири номінації: за “Зимову кістку” (2011), “Американський обман” (2014) та “Радість” (2016).
Вона здобула три “Золотих глобуси”: за найкращу жіночу роль у комедії/мюзиклі за “Недолікований оптимізм” (2013), найкращу акторку другого плану у “Американському обману” (2014) та найкращу акторку у серіалі/мінісеріалі за “Великі маленькі брехні” (2018).
Серед досягнень — премія BAFTA за найкращу жіночу роль у “Недолікований оптимізм” (2013), SAG Award за найкращу акторку (2013) та Peabody Award як продюсерка документального “Хліб та троянди” (Bread & Roses, 2025).
У 2025 році Лоуренс отримала Donostia Lifetime Achievement Award на Сан-Себастьянському кінофестивалі за внесок у кіно, а також номінацію на Emmy за документальний “Zuraswki v. Texas” (2024).
Вона включена до списку 100 найвпливовіших людей Time (2013) та Forbes Celebrity 100 (2013–2016), а її фундамент Jennifer Lawrence Foundation підтримує права жінок та благодійність.

Батьки Дженніфер Лоуренс — Ґері Лоуренс (будівельник) та Карен Лоуренс (колишня менеджерка дитячого табору), які виростили трьох дітей на фермі поблизу Луїсвілла, Кентуккі, з англійським, німецьким, ірландським та шотландським корінням.
Ґері та Карен підтримували доньку в акторстві, переїхавши до Нью-Йорка в 14 років, і Лоуренс часто згадує їхню жертву як ключ до успіху, попри фінансові труднощі.
У Дженніфер двоє старших братів: Блейн (близнюк з Беном, колишній менеджерка її фан-клубу) та Бен (будівельник), з якими вона близька; родина часто збирається разом, і брати знімалися в епізодах її фільмів.
Чоловік Дженніфер — арт-дилер Кук Мароні (нар. 1985), з яким познайомилася в 2018 через подругу; вони почали зустрічатися того ж року, заручилися в 2019 та одружилися 19 жовтня 2019 в Род-Айленді з 150 гостями.
Пара заснувала продакшн-компанію Excellent Cadaver у 2018 для спільних проектів, і Кук надихає її на творчість, живучи в Нью-Йорку та Беверлі-Гіллз.
У них двоє синів: старший Сай (нар. лютий 2022, названий на честь художника Сі Твомблі, знявся в камео у “Вівсянці”) та молодший (нар. березень 2025, ім’я не розголошено).
Лоуренс описує материнство як “жорстоке, але неймовірне”, і зазначає, що сини змінили її погляд на кар’єру, роблячи пріоритетом сім’ю.
Родина Лоуренс близька, попри відстань, і Дженніфер дякує їм за заземленість, балансуючи славу з приватними моментами.

Станом на листопад 2025 року Дженніфер Лоуренс активно просуває психологічну драму “Вмерти, моя любов” (Die, My Love) Лінн Ремзі, де грає Ґрейс, молоду матір, що бореться з психічними проблемами після розлучення, поряд з Робертом Паттінсоном; прем’єра відбулася на Каннському фестивалі в травні 2025, фільм випущено в листопаді та отримав визнання за її “повернення до форми”.
Нещодавно, у листопаді 2025, Лоуренс з’явилася на Governors Awards у кастомній сукні Dior, де поділилася про материнство другого сина, народженого в березні, та виклики балансу кар’єри з сім’єю.
Вона завершила зйомки у murder mystery “Дружини” (The Wives) для Apple/A24, де грає одну з заможних жінок, чиє життя руйнується через труп; проект у постпродакшні, прем’єра очікується в 2026, з акцентом на жіночі історії.
Лоуренс готується до ролі Ави Ґарднер у біопіку “Старі блакитні очі” (The Old Blue Eyes) Мартіна Скорсезе поряд з Леонардо ДіКапріо як Френком Сінатрою; Sony придбав проект у лютому 2025, зйомки стартують у 2026.
Через Excellent Cadaver вона продюсує “Поховальні обряди” (Burial Rites) за романом Ганни Кент про ісландську вбивцю, прем’єра 2026, та біопік “Сью” (Sue) про агента Сью Менгерс з ДіКапріо.
У жовтні 2025 Лоуренс анонсувала комедію з Емі Шумер, яку планує зняти та режисерувати як дебют, натхненну їхньою дружбою.
Серед бізнесу — посольство Dior, інвестиції в жіночі права через фундамент; її статки сягають 160–180 мільйонів доларів.
Майбутні плани включають ремейк “Схід від Едему” (East of Eden) для Netflix з Флоренс П’ю (2027) та документальний серіал про жіночу стійкість; Лоуренс балансує кар’єру з материнством двох синів, подорожуючи з Куком Мароні, і планує більше режисерських проектів.