Дженніфер Джейсон Лі

Дженніфер Джейсон Лі (справжнє ім’я Дженніфер Лі Морроу) народилася 5 лютого 1962 року в Голлівуді, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США. Вона є дочкою актора Віктора Морроу (російсько-єврейського походження) та сценаристки Барбари Тернер (австрійсько-єврейського походження), які розлучилися, коли Дженніфер було два роки. У неї є старша сестра Керрі Енн Морроу (технічний радник у її фільмі “Джорджія”, померла 2016 року) та зведена сестра акторка Міна Баді (від другого шлюбу матері з режисером Резою Бадії). З дитинства Дженніфер проявляла інтерес до акторства, дебютувавши в епізодах серіалів на телебаченні в 1970-х роках. Вона змінила прізвище на “Джейсон” на честь актора Джейсона Робардса, друга родини, щоб уникнути плутанини з іншою акторкою. Цей вибір заклав основу для її професійної кар’єри, де вона швидко стала відомою завдяки ролям у незалежному кіно та театрі.

Дженніфер Джейсон Лі — видатна американська акторка, продюсерка, сценаристка та режисерка, відома своєю версатильністю у втіленні складних, часто травмованих жіночих персонажів у незалежному кіно та драматичних ролях. Її прорив стався з роллю школярки Стейсі Гамільтон у підлітковій комедії “Швидкі часи в Ріджемонті” (Fast Times at Ridgemont High, 1982), що принесло їй першу значну увагу. Критичне визнання прийшло за ролі вуличної повії Тралали у “Останній вихід до Брукліна” (Last Exit to Brooklyn, 1989) та Сьюзі у “Маямі Блюз” (Miami Blues, 1990), де вона продемонструвала глибину психологічної гри. Серед знакових проектів — психологічний трилер “Одиночна блондинка” (Single White Female, 1992), де вона зіграла одержиму подругу; роль Дороті Паркер у “Місіс Паркер і порочне коло” (Mrs. Parker and the Vicious Circle, 1994), за яку номінована на Золотий глобус; та Дейзі Домерг в “Ненависна вісімка” (The Hateful Eight, 2015) Квентіна Тарантіно, що принесло номінацію на Оскар. Лі також відома ролями у серіалах “Твін Пікс” (2017), “Трави” (Weeds, 2009–2012), “Атиповий” (Atypical, 2017–2021) та “Фарґо” (Fargo, 2023–2024) як Лоррейн Ліон. Як продюсерка та режисерка, вона співзаснувала фільм “Річниця” (The Anniversary Party, 2001) з Аланом Каммінгом. Її кар’єра охоплює понад 120 проектів, з акцентом на теми травми, залежності та жіночої сили, роблячи її однією з найповажніших актрис Голлівуду.

Дженніфер Джейсон Лі номінована на “Оскар” за найкращу жіночу роль другого плану (“Ненависна вісімка”, 2016). Номінація на Золотий глобус за найкращу жіночу роль другого плану у фільмі (“Ненависна вісімка”, 2016) та за найкращу жіночу роль у комедії/мюзиклі (“Місіс Паркер і порочне коло”, 1995). Номінація на BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану (“Ненависна вісімка”, 2016). Нагорода Нью-Йоркського товариства кінокритиків за найкращу жіночу роль другого плану (“Останній вихід до Брукліна” та “Маямі Блюз”, 1990). Нагорода Бостонського товариства кінокритиків за найкращу жіночу роль другого плану (1990). MTV Movie Award за найкращу лиходійку (“Одиночна блондинка”, 1993). Номінація на Drama Desk Award за видатну жіночу роль у п’єсі (“Абigail’s Party”, офф-Бродвей). Номінація на Independent Spirit Award за найкращу жіночу роль (“Georgia”, 1996). Номінація на Satellite Award за найкращу жіночу роль у міні-серіалі (“Thanks from a Grateful Nation”, 1998). Номінація на Saturn Award за найкращу жіночу роль другого плану у серіалі (2025). Почесні нагороди: Muse Award від New York Women in Film & Television (2007); Capri Hollywood International Film Festival за найкращу жіночу роль другого плану (2015). Загалом понад 20 перемог та 50 номінацій, включаючи визнання за внесок у незалежне кіно.

Батьки Дженніфер Джейсон Лі — актор Вік Морроу (1929–1982, загиблий на зйомках “Сутінкової зони: Фільм”) та сценаристка Барбара Тернер (1936–2016), які розлучилися в 1964 році, залишивши Дженніфер з матір’ю, але з напруженими стосунками з батьком, який заповів їй лише 100 доларів. Сестра Керрі Енн Морроу (1948–2006) працювала технічним радником у фільмі “Джорджія” (1995), натхненному їхнім сімейним досвідом; зведена сестра Міна Баді — акторка, з якою Дженніфер знялася в “Річниці” (2001). З 2005 по 2013 рік Дженніфер була одружена з режисером Ноа Баумбахом, з яким познайомилася на Бродвеї у “Доказі” (2001); вони співпрацювали в “Марго на весіллі” (2007) та “Ґрінберзі” (2010). У пари є син Ромер Еммануель Баумбах (нар. 17 березня 2010), названий на честь Ромеро (фільм) та Еммануеля Канта; після розлучення вони спільно виховують його, Дженніфер наголошує на пріоритеті материнства. Родина має єврейське коріння: російське по батьковій лінії та австрійське по материнській. Дженніфер близька з матір’ю, яка вплинула на її творчість, і часто говорить про сімейні травми як джерело натхнення. Після смерті батьків вона фокусується на приватному житті, балансуючи кар’єру з роллю матері, та уникає публічних скандалів. Загалом, родина — ключовий елемент її ідентичності, де біль перетворюється на мистецтво.

Наразі, у грудні 2025 року, 63-річна Дженніфер Джейсон Лі продовжує активну кар’єру, поєднуючи драматичні ролі в кіно та телебаченні з продюсуванням, фокусуючись на проектах про жіночу психіку та соціальні драми. У 2025 році вона знялася в головній ролі Дорін у кримінальному трилері “Ніч завжди приходить” (Night Always Comes) за романом Віллі Влейса, де грає жінку, що мститься за втрачене житло; прем’єра на Netflix відбулася в серпні, фільм хвалять за напругу та гру Лі, з Ванессою Кірбі в ансамблі. Вона повторила роль Лоррейн Ліон у п’ятому сезоні “Фарґо” (2023–2024), за яку номінована на Saturn Award 2025 як найкраща жіноча роль другого плану у серіалі. Серед недавніх робіт — роль у комедії “Пулман” (Poolman, 2023) з Джейком Ґелленгаллом та епізод у “All’s Fair” (2025). У 2025-му Лі з’явилася на прем’єрах, як TIFF для “The New Yorker at 100”, та в документальних проектах, як “You Got Gold: A Celebration of John Prine”. Серед майбутніх — головна роль у “Crime 101” (2026) з Марком Раффало, кримінальна драма про крадіжку; епізод у серіалі “Previous” (2026); та “The Stringer: The Man Who Took the Photo” (2025), біографічна драма про фотографа. Вона планує повернення до театру, натхненне ранніми ролями на Бродвеї, та розширення продюсерської діяльності через співпрацю з незалежними студіями. Лі балансує кар’єру з материнством, проводячи час з сином Ромером, який цікавиться кіно, та підтримує благодійність, як фонди проти залежностей. У інтерв’ю 2025-го вона говорить про “вічний пошук ролей, що ламають стереотипи”. Загалом, Лі залишається версатильною актрисою, надихаючи на глибину та автентичність у сучасному Голлівуді.