Джеффрі Раш

Джеффрі Раш (повне ім’я — Джеффрі Рой Раш) народився 6 липня 1951 року в Тувумбі, штат Квінсленд, Австралія. Він є сином Мерл Бішоф, продавчині в універмазі німецького походження, та Роя Бадена Раша, бухгалтера Королівських австралійських повітряних сил англійського, ірландського та шотландського походження. Батьки розлучилися, коли Джеффрі було п’ять років, після чого мати з сином переїхала до передмістя Брисбена, де вони жили з бабусею та дідусем по материнській лінії. Там Раш відвідував школу Everton Park State High School, а згодом закінчив Університет Квінсленду, здобувши ступінь бакалавра з мистецтв. З юності він проявляв інтерес до театру, вступивши до драматичного клубу, що заклало основу для його майбутньої кар’єри.

Джеффрі Раш — видатний австралійський актор, продюсер і театральний діяч, відомий ексцентричними ролями на сцені, екрані та телебаченні. Його прорив стався з роллю піаніста Девіда Гельготта в біографічній драмі “Сяйво” (Shine, 1996), де він виконав більшість піано-сцен самостійно після повторного вивчення інструменту, що принесло йому світову славу. Серед найвідоміших проектів — роль театрального імпресаріо Філіпа Генслоу в “Шекспір закоханий” (Shakespeare in Love, 1998), маркіза де Сада в “Пір’ї” (Quills, 2000), логопеда Ліонеля Лоґа в “Королівська мова” (The King’s Speech, 2010) та капітана Гектора Барбосси в франшизі “Пірати Карибського моря” (з 2003 по 2017 рік). На телебаченні він блискуче зіграв коміка Пітера Селлерса в HBO-фільмі “Життя та смерть Пітера Селлерса” (2004) та Альберта Ейнштейна в серіалі “Геній” (Genius, 2017). Раш — єдиний австралієць, який здобув “Трійну корону акторства” (Оскар, Еммі, Тоні), і засновник Австралійської академії кіно та телебачення, де був президентом з 2011 по 2017 рік. Його кар’єра охоплює понад 50 років, з акцентом на складні, багатогранні персонажі, що поєднують гумор, драму та психологічну глибину.

Джеффрі Раш здобув “Трійну корону акторства”: Оскар за найкращу чоловічу роль (“Сяйво”, 1996), Прайм-тайм Еммі за видатну чоловічу роль у міні-серіалі (“Життя та смерть Пітера Селлерса”, 2004) та Тоні за найкращу чоловічу роль у п’єсі (“Вихід короля”, 2009). Він має три нагороди BAFTA: за найкращу чоловічу роль (“Сяйво”) та дві за найкращу чоловічу роль другого плану (“Шекспір закоханий” та “Королівська мова”). Дві Золоті глобуси: за найкращу чоловічу роль у драматичному фільмі (“Сяйво”) та у міні-серіалі (“Життя та смерть Пітера Селлерса”). Чотири нагороди Гільдії кіноакторів (SAG): за видатну чоловічу роль у головній ролі (“Сяйво”) та у міні-серіалі (“Життя та смерть Пітера Селлерса”). Серед номінацій — три додаткові Оскари (“Шекспір закоханий”, “Пір’ї”, “Королівська мова”), численні Золоті глоби, BAFTA та Еммі. У 2014 році нагороджений званням Компанійона Ордену Австралії (AC) за внесок у мистецтво; у 2024 році поділив премію за найкращу чоловічу роль на Sitges Film Festival за “The Rule of Jenny Pen” з Джоном Літгоу. У 2012 році визнаний Австралійцем року; у 2022 — нагороджений за видатний внесок у світове кіно на Karlovy Vary International Film Festival.

Батьки Джеффрі Раша — Мерл Бішоф, продавчиня в універмазі німецького походження, та Рой Баден Раш, бухгалтер Королівських австралійських повітряних сил з англійським, ірландським та шотландським корінням — розлучилися, коли сину було п’ять років. Після розлучення мати з Джеффрі та старшою сестрою переїхала до Брисбена, де вони жили з бабусею та дідусем по материнській лінії, які стали ключовими вихователями. Мерл згодом вийшла заміж повторно, коли Джеффрі було 16 років, що забезпечило стабільність у сім’ї. З 1988 року Раш одружений з австралійською акторкою Джейн Менелаус, з якою познайомився під час постановки п’єси “Як важливо бути серйозним” Оскара Вайльда; пара разом грала в кількох проектах, зокрема в “Пір’ї”. У них двоє дітей: дочка Анжеліка (нар. 1992) та син Джеймс (нар. 1995), які з дитинства занурені в світ кіно та театру, демонструючи інтерес до акторської професії. Сім’я мешкає в передмісті Камбервелл у Мельбурні, Австралія, після кількох років у Каслмейні, Вікторія. Раш підкреслює роль жіночих фігур у своєму житті — матері та бабусі — як джерело натхнення, і веде відносно приватне сімейне життя, уникаючи публічності. Подружжя з Джейн відоме своєю взаємною підтримкою в кар’єрі, що триває понад 35 років.

Наразі, у 2025 році, Джеффрі Раш продовжує активну кар’єру в кіно та театрі, зосереджуючись на ролях, що представляють старше покоління, як він сам зазначає: “Приємно представляти семидесяти- та восьмидесятирічних”. У 2024 році він знявся в головній ролі психіатра Стефана Мортенсена в горор-трилері “The Rule of Jenny Pen” (реж. Джеймс Ешкрафт), де грає суперників у будинку для літніх людей разом з Джоном Літгоу; фільм отримав позитивні відгуки та премію за найкращу чоловічу роль на Sitges Film Festival (поділена з Літгоу). Серед недавніх робіт — роль дорослого Майка Кінглі в сімейній драмі “Хлопчик і буря” (Storm Boy, 2019) та Альберто Джакометті в “Фінальний портрет” (Final Portrait, 2017). У 2023 році Раш відвідав Transilvania International Film Festival, а в 2022 — Karlovy Vary, де отримав нагороду за внесок у світове кіно. Серед майбутніх проектів — головна роль Гручо Маркса в трагікомедії “Raised Eyebrows” (реж. Орен Моверман) про останні роки коміка, з Сієною Міллер та Чарлі Пламмером; акційний комедійний фільм “Verona Spies” з Еммою Робертс; та екранізація п’єси “Burnt Piano” з Ізабель Юппер (реж. Фред Шепісі), запланована на 2025 рік. Раш залишається ментором для молодих австралійських митців, підтримуючи розвиток кіно в Австралії через колишні зв’язки з академією. Він планує повернення до театру, можливо, з новими постановками класики, та продовжує озвучувати персонажів в анімації. Загалом, на 74-му році життя, Раш фокусується на проектах, що поєднують глибину та гумор, надихаючи глядачів своєю енергією та версатильністю.