Джеф Мерфі

Джефф Мерфі (повне ім’я Джеффрі Пітер Мерфі) народився 13 червня 1946 року в Новій Зеландії. Він виріс у Веллінгтоні, де спочатку працював шкільним учителем. У 1970-х роках став одним із засновників легендарного музично-театрального кооперативу Blerta, де грав на трубі та брав участь у перформансах. Саме там він почав знімати короткометражні фільми, що заклало основу для його кар’єри в кіно. Мерфі став ключовою фігурою відродження новозеландського кінематографу наприкінці 1970-х – 1980-х років.

Джефф Мерфі — новозеландський режисер, сценарист і продюсер, який значно вплинув на сучасне кіно Нової Зеландії. Його найвідоміші роботи — дорожня комедія «Goodbye Pork Pie» (1981), яка стала першим блокбастером країни, антиколоніальна драма «Utu» (1983) та постапокаліптичний sci-fi трилер «The Quiet Earth» (1985). Пізніше він працював у Голлівуді, знявши «Young Guns II» (1990), «Freejack» (1992), «Under Siege 2: Dark Territory» (1995) та продюсував «Dante’s Peak» (1997). Його стиль поєднував динамічну екшн-режиму з глибокими соціальними темами.

Орден Нової Зеландії (ONZM) за заслуги перед кіно (2014), Lifetime Achievement Award на Rialto Channel New Zealand Film Awards (2013), а також інші почесні відзнаки від новозеландської кіноспільноти.

Джефф Мерфі був одружений кілька разів, зокрема з режисеркою та акторкою Мератою Міта (яка померла у 2010 році). Він також був у шлюбі з Пат Робінс і Діаною Кірнс. У нього є діти від різних стосунків. Мерфі вів відносно приватне життя, рідко розповідаючи деталі про сім’ю в інтерв’ю, але підкреслював важливість спільноти та творчого оточення, яке сформувалося навколо Blerta.

Джефф Мерфі помер 3 грудня 2018 року у Веллінгтоні, Нова Зеландія, після тривалої хвороби у віці 72 років (за деякими джерелами — 80). Станом на 2026 рік його кар’єра завершена ще з 2018 року, а нові проекти відсутні. Він залишився в історії як один із піонерів сучасного новозеландського кіно, чиї фільми 1980-х досі вважаються класикою і вплинули на багатьох режисерів, зокрема Пітера Джексона. Його спадщина продовжує жити через ретроспективи, фестивалі та доступність фільмів на стрімінгових платформах.