Дмитро Тубольцев

Дмитро Сергійович Тубольцев народився 15 квітня 1979 року в місті Рені Одеської області, Українська РСР. Виріс у складних умовах: батько покинув сім’ю, коли Дмитрові було два роки, і хлопець разом з матір’ю переїхав до Одеси, де провів дитинство та юність. З раннього віку проявляв інтерес до творчості, але вибір професії актора стався під впливом студентського середовища. У 2000 році закінчив акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (майстерня Богдана Ставицького), що стало основою для його кар’єри в театрі та кіно.

Дмитро Тубольцев — український актор театру та кіно, режисер і учасник АТО, відомий ролями в патріотичних проектах про війну та сучасне життя. Кар’єру розпочав у театрі: у 2001–2015 роках служив актором Київського академічного Молодого театру, де грав у класичних та сучасних постановках. У кіно дебютував епізодичними ролями, але прорив стався з участю в серіалі «Гвардія» (2015), де зіграв персонажа Вуйка. Серед найвідоміших проектів — головна роль Літо у комедійній драмі «Наші котики» (2019) Володимира Тихого, де втілив бійця ДУК ПС, що принесло йому визнання як символу реальних героїв війни. Інші помітні роботи включають ролі в «Сусідці» (2022, колишній чоловік Вероніки), «Сазі» (2020, мер), «Монстр. За мить до вічності» (2020, Борщ), «Правилах викрадення» (російсько-український серіал) та «Брамі» (2019). Як режисер поставив вистави «Віктор, або Діти при владі» (театр «Ательє 16»), «Тот, хто з неба упав» та «С Новим роком, або Як ми його врятували». Загалом, його фільмографія налічує понад 20 ролей, з акцентом на воєнні та соціальні теми, а участь в АТО додає автентичності образам. Тубольцев також відомий гострими інтерв’ю про війну, де наголошує на чесності та чорному гуморі як зброї проти ворога.

Інформація про значні нагороди чи досягнення Дмитра Тубольцева у відкритих джерелах відсутня. Його визнання базується на популярності ролей у патріотичному кіно та участі в АТО, без формальних премій чи фестивальних нагород.

Дмитро Тубольцев виріс у неповній сім’ї: батько покинув родину, коли йому було два роки, і з матір’ю вони переїхали до Одеси, де вона виховувала сина самостійно, прищеплюючи любов до рідної мови та культури. Деталі про матір чи інших родичів не розголошуються в публічних джерелах; актор тримає сімейне життя в приватності. Про братів чи сестер інформації немає. Стосовно шлюбу, Тубольцев неодружений і не має дітей; у інтерв’ю він фокусується на кар’єрі та війні, уникаючи обговорення романтики. Під час студентських років жив у гуртожитку з майбутніми колегами, як Андрій Шараскін (Богема), з яким пізніше служив у «Правому секторі». Наразі проживає в Києві, де поєднує акторську діяльність з громадською. Загалом, родинний фон скромний, з акцентом на материнську підтримку, але деталі не оприлюднені для захисту близьких.

Наразі Дмитро Тубольцев продовжує службу в Збройних силах України, поєднуючи її з епізодичною акторською діяльністю, фокусуючись на волонтерстві та просуванні патріотичного кіно. У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, він знову мобілізувався, маючи досвід АТО з 2014–2015 років у складі ДУК ПС, де воював у Пісках поблизу Донецького аеропорту; позивний — «Тубілець». Актор знявся в ролях у «Сусідці» (2022) та інших проектах, але пауза в кіно через фронт; у інтерв’ю 2022–2025 років наголошує на готовності «вбивати мільйони росіян» як відповідь на агресію. Нещодавно, у квітні 2025 року, Тубольцев поділився в соцмережах думками про війну та культуру, критикуючи російську пропаганду, яка обговорювала сцени з «Наших котиків». Щодо майбутніх проектів, планує повернення до режисури з ідеями про Ніколу Теслу та історичні драми, але пріоритет — перемога; також мріє про фільм про Спартака. Він активно веде Facebook, де ділиться бойовими спогадами, мотиваційними постами та фото з фронту, маючи лояльну аудиторію патріотів. Попри виклики, Тубольцев залишається оптимістом, наголошуючи на чорному гуморі як терапії, і підтримує молодих акторів. Його кар’єра на паузі, з акцентом на культурний фронт та єдність нації. Загалом, актор еволюціонує від театрального майстра до воїна-символу, впливаючи на суспільство через чесність і відданість Україні.