Дмитро Мілютенко

Дмитро Омелянович Мілютенко народився 9 (21) лютого 1899 року в місті Слов’янськ (нині Донецька область, Україна) у багатодітній родині слюсаря. Він закінчив Слов’янську чоловічу гімназію в 1916 році. З юності цікавився театром і незабаром після революційних подій почав акторську кар’єру. Усе своє життя Дмитро Мілютенко присвятив українському театру та кіно, ставши одним із найвизначніших акторів радянської доби.

Дмитро Мілютенко — видатний український радянський драматичний актор театру і кіно, педагог. Він розпочав сценічну кар’єру в Слов’янську (1920–1923), потім працював у Харківському українському драматичному театрі імені Франка (1923–1926), легендарному театрі «Березіль» Леся Курбаса (1926–1933). З 1936 року і до кінця життя (понад 30 років) служив у Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка. Серед найвідоміших театральних ролей — образи в класичних українських та світових п’єсах. У кіно знявся понад у 40 фільмах, зокрема «Богдан Хмельницький» (1941, гетьман Потоцький), «Тарас Шевченко» (1951), «Криниця для спраглих» (1965, одна з останніх ролей). Його гра відзначалася глибиною, народним гумором і драматичною силою.

Дмитро Мілютенко — Народний артист Узбекистану (1945), Народний артист УРСР (1952, за іншими даними 1946), Народний артист СРСР (1960). Він був лауреатом Сталінської премії другого ступеня (1951) за роль у фільмі «Тарас Шевченко». Актор також нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора та іншими медалями. Його внесок у розвиток українського театрального мистецтва та кіно отримав широке визнання як за життя, так і посмертно.

Дмитро Мілютенко народився в багатодітній робітничій родині в Слов’янську. Детальна публічна інформація про його батьків та раннє сімейне життя обмежена. Він був одружений, мав родину, однак актор вів досить закрите особисте життя і рідко розповідав про близьких у публічних інтерв’ю чи спогадах. У нього були діти, але конкретні імена та долі родичів практично не висвітлювалися в доступних джерелах. Після смерті Дмитра Омеляновича його поховали в Києві, де й досі зберігається пам’ять про нього як про видатного митця.

Дмитро Мілютенко помер 25 січня 1966 року в Ташкенті (Узбекистан) під час гастролей театру імені Франка. Його поховали в Києві. Сьогодні ім’я актора увічнене в історії українського театру та кіно. На його честь у Києві названо вулицю Дмитра Мілютенка. Його фільми та театральні записи періодично демонструють у ретроспективах, а роль у фільмі «Криниця для спраглих» (1965) Юрія Іллєнка вважається однією з вершин його творчості. У 2024 році відзначали 125-річчя від дня народження митця, вийшли тематичні матеріали та відеоматеріали. Творчість Мілютенка продовжує вивчатися студентами театральних вишів України, а його внесок у розвиток національного акторського мистецтва залишається неперевершеним прикладом.