Чак Джонс

Чак Джонс (повне ім’я Чарльз Мартін Джонс) народився 21 вересня 1912 року в місті Спокан, штат Вашингтон, США [citation:1][citation:2]. Він виріс у Лос-Анджелесі, де з ранніх років виявляв здібності до малювання; свій інтерес до мистецтва він приписував батькові, який забезпечував дітей папером та олівцями зі своїх невдалих бізнес-проєктів [citation:2][citation:6]. Джонс закінчив Художній інститут Шуінар (пізніше — Каліфорнійський інститут мистецтв), після чого розпочав кар’єру в анімаційній індустрії з найнижчої посади — мийника целулоїдних листів [citation:2][citation:6]. За свою кар’єру він створив понад 300 мультфільмів і помер 22 лютого 2002 року у віці 89 років від серцевої недостатності [citation:1][citation:9].

Чак Джонс відомий насамперед як видатний аніматор, режисер та продюсер, який створив одних із найпопулярніших персонажів в історії анімації. Він найбільш відомий за роботою над серіями мультфільмів «Looney Tunes» і «Merrie Melodies» на студії Warner Bros., де створив таких культових персонажів, як Вайлі Койот і Дорожній Бігун, скунс Пепе ле П’ю, Марвін Марсіанин [citation:1][citation:2]. Саме Джонс зробив значний внесок у розвиток образів Багза Банні та Даффі Дака, надавши їм тих рис характеру, які зробили їх безсмертними [citation:6]. Серед його найвідоміших короткометражок — «What’s Opera, Doc?» (1957), яку називають найкращим мультфільмом усіх часів, «Duck Amuck» (1953) та «One Froggy Evening» (1955) [citation:1][citation:2]. Після роботи в Warner Bros. він працював над новими серіями «Тома і Джеррі» на MGM, а також створив класичний різдвяний телевізійний спешл «Як Грінч украв Різдво» (1966) за книгою Доктора Сьюза [citation:1][citation:6].

Чак Джонс отримав три премії «Оскар» за найкращий анімаційний короткометражний фільм: за стрічки «For Scent-imental Reasons» (1950) та «So Much for So Little» (1951) [citation:1][citation:6]. Його третій «Оскар» у цій категорії був присуджений у 1965 році за мультфільм «The Dot and the Line: A Romance in Lower Mathematics» [citation:1][citation:2]. У 1996 році він був удостоєний Почесної премії «Оскар» за видатний внесок у розвиток кіномистецтва [citation:1][citation:6]. Крім того, у 1977 році він отримав премію «Сатурн» [citation:1]. Його внесок у світову анімацію визнаний настільки вагомим, що у списку Джеррі Бека «50 найвидатніших мультфільмів» десять позицій належать Джонсу, а чотири з п’яти найкращих (включно з першим місцем) є його роботами [citation:2].

Чак Джонс народився в родині Мейбл Маквідді (до шлюбу Мартін) та Чарльза Адамса Джонса [citation:2]. У нього було троє братів і сестер, декілька з яких також пов’язали своє життя з мистецтвом [citation:2][citation:8]. Джонс був одружений двічі. Його першою дружиною стала Дороті Вебстер, з якою він одружився 31 січня 1935 року [citation:4]. Вона працювала живописницею целулоїду на студії, де вони й познайомилися, і померла 28 лютого 1978 року [citation:2][citation:4]. У цьому шлюбі він мав одну дитину [citation:1][citation:4]. У 1981 році він одружився з Маріан Дерн, письменницею коміксів, з якою прожив до кінця свого життя [citation:2][citation:8]. Про дитинство Джонса відомо, що його батько постійно зазнавав невдач у бізнесі, але залишав дітям величезні запаси якісного паперу, що сприяло розвитку їхніх художніх талантів.

Чак Джонс пішов з життя у 2002 році, проте його творчість продовжує жити, а вплив на світову анімацію є неоціненним. У 1980–1990-х роках він відійшов від активної режисури, більше займався читанням лекцій у художніх закладах та продажем прав на використання своїх персонажів, періодично з’являючись як актор камео у фільмах («Гремліни», 1984; «Innerspace», 1987) [citation:1][citation:3][citation:9]. Його останнім анімаційним проєктом став короткометражний фільм «From Hare to Eternity» (1997) [citation:3][citation:6]. У 2000 році він випустив серію онлайн-короткометражок про персонажа на ім’я Томас Тімбер Вульф [citation:6]. Спадщина Джонса досі вивчається в кіношколах, а створені ним персонажі залишаються центральними фігурами в сучасних проєктах Warner Bros., таких як фільми «Космічний джем» (1996, 2021) та анімаційний серіал «Looney Tunes Cartoons» [citation:3]. У 2000-х роках вийшло кілька документальних фільмів, присвячених його життю, зокрема «Chuck Jones: A Life in Animation» (2000) [citation:7].